Доля воїна (The Destiny of the Warrior)

РЕФЕРАТИВНИЙ ПЕРЕКЛАД

уривку статті

The Tripartite Ideology: Functions, Methods and Applications

Тричленна ідеологія: функції, методи та застосування

Vincent P. Mejia

The State University of

New Jersey, Department of Classics

Монографію «Доля воїна» 1969 року, яка присвячена другій функції, Дюмезіль починає з дослідження індійської та іранської міфології, де він знаходить образи богів-воїнів, яких описує. Розповідаючи про військову функцію та її зв’язок з двома іншими функціями, ця праця дає добре уявлення про теорію трьох функцій. Воїни, про яких детально розповідається, — це Індра, Старкад і Геракл. Дюмезіль описує їхні три гріхи, функції та місце у відповідних міфологічних системах (індуїстській, германській та грецькій). Також докладно описано ініціаційні бої з участю «воїнів-звірів», етимологію імен богів-воїнів та їхніх противників. У «Долі воїна» розкривається новий етап дослідження міфології в рамках теорії трьох функцій. Дюмезіль розробив допоміжний метод для врахування відмінностей усередині культур і для реалізації об"ємного перехресного посилання на джерела. Він говорить про суспільства, що мають різні ментальності, champs ideologiques (ідеологічні поля). Римляни, наприклад, були схильні мислити історично, національно, практично, релятивістично/емпірично, політично та юридично, тоді як індійці мислили космічно, філософськи, абсолютно/догматично, морально та містично. Ця різниця в менталітеті вплинула на те, що в Римі існувала тенденція до історизації, через що ідеологія виражалася в псевдоісторичних наративах. У германо-скандинавському матеріалі можна знайти мілітаристський зсув, який торкнувся представників першої функції (функції суверенітету), тому в цій функції проявляються войовничі характеристики другої функції. В Ірані реформи Зороастра внесли значні зміни, тому трьохфункціональних  богів тут слід шукати серед слуг верховного бога — Амеша Спента. Реформи Зороастра також пояснюють демонізацію богів другої та третьої функцій.

Широкий спектр матеріалів який залучено в дослідженні різноманітних суспільств, є одним з найбільш плідних засобів обґрунтування його теорії. Однак, це дуже ускладнює теоретичну модель. Дюмезіль доводить, що в традиціях Індії, Ірану, Риму, германської Скандинавії та навіть у кельтській першу функцію було концептуально розділено на дві взаємодоповнюючі частини, "на космічний і соціальний порядок, на світло і темряву, насильство і доброзичливість" - що втілилось в концепції Мітра-Варуни. Цей  поділ першої функції виражено в індоєвропейській міфології таким чином, що грізний, грубий аспект представлений однооким богом (або героєм), тоді як м’який, благий аспект представлений одноруким богом (чи героєм).  Проте однією з найскладніших проблем є брак грецьких матеріалів, і тому втрачений епос Thebaid (тепер відомий переважно через збережену латинську версію Statius) може відіграти життєво важливу роль щодо окреслення функції воїна/героя в її суто вбивчому сенсі.

Дюмезіль окрім індійської традиції дослідив і іранську, яку можна розбити на кілька підгруп. Зокрема це і авестійські тексти, і поезія Фірдоусі, і описана Геродотом скіфська міфологія, де троїстий поділ пов"язано з Таргітаєм -- першою людиною, яка прийшла на їхню землю та мала трьох синів: Ліпоксая, Арпоксая і Колаксая, яким з неба впали чотири золоті предмети: плуг, ярмо, сокира і чаша. Жоден із синів не зміг взяти предмети, тому що вони були дуже гарячі, і лише  єдиний Таргітай зміг. Він вважався сувереном і делегував повноваження синам.

Проте грецьке питання залишається проблематичним. І Литтлтон, і Бельє погоджуються, що Дюмезіль використав дуже мало грецького матеріалу для підтвердження своєї теорії. Хоча він спирається на праці Платона, Плутарха та Страбона, які виділяли потрійний розподіл у грецькому суспільстві. Крім цього, він згадує про гоплітів у чотирьох іонійських племенах як представників другої функції, та дорійський потрійний поділ, представлений племенами гіллеїв, памфілоїв та діманів. Гіллеї, нащадки Гіллоса, асоціюються з Гераклом і втілюють другу функцію. Памфілої, ім'я яких починається з префікса пан, пов'язані з Вішвою за значенням і представляють третю функцію. Потрійний поділ в традиції Риму явно залишається найбільш провокативним: тріада Юпітер, Марс і Квірінін, велика кількістю текстів Горація, а також  елегії Проперція.