Індоєвропейські етюди

  Реферативний переклад Harmony in Greek and Indo-Iranian Cosmology John Curtis Franklin American Academy in Rome Важлива для індоєвропейського світогляду ідея Космічного Порядку традиційно осмислювалась науковцями у світлі санскритського поняття Ріта і давньоперського однокореневого терміну  Аrta (авестійське Аsa). Йдеться про Істинний Порядок, з якого виникають усі речі і до слідування якому всі повинні прагнути. У своїх різноманітних формах Ріта сотні разів у згадується у Рігведі; це поняття настільки потужне, що Людерс вважав його центральним моментом ведичної релігії. І він, і Бенвеніст були впевнені, що існував спільний індоєвропейський архетип пов"язаний з цим концептом. Поломе висловився більш стримано, що це "перспективна гіпотеза". Бенвеніст наводить грецьке слово αραρισω і кілька споріднених з ним слів, включаючи ἁρμονία ("припасування або приєднання"), щоб продемонструвати переконливість реконструкції  PIE кореня * ar- ("підходити або приєднува

  РЕФЕРАТИВНИЙ ПЕРЕКЛАД СТАТТІ The Indo-European Religious Background of the Gygēs  Tale in Hērodotos Ethan M. A. Rite Tulane University Індоєвропейські релігійні джерела образу Гігеса з Геродотової "Історії" Перший "короткий переказ", що входить до "Історії Геродота", розповідає про прихід до влади Лідійської династії Мермнадів через акт убивства та узурпації влади їхнім засновником Гігесом. Коротко кажучи, лідійський цар Кандавл, був настільки гордий красою своєї дружини,  що вирішив показати її оголеною своєму охоронцеві Гігесу. Піймавши його на гарячому, цариця поставила Гігеса перед вибором: вбити свого царя або самому бути вбитим. Він обирає перший варіант і утверджує себе та своїх нащадків правителями Лідії аж до часів Креза. У дослідженнях Ашері, Ллойда та Корселли ця історія характеризується як "придворна казка", але не аналізується ні її усноісторичне тло, ні її мотивна структура. У цій статті буде доведено, що оповідь про Ґіґеса відобр

  Жан Одрі «Індоєвропейці». Переднє слово для українського читача Передмова Жана Одрі для українського видання книги «Індоєвропейці». Переклав з французької Олександр Античний Ця книжечка має довгу історію і навіть передісторію, позаяк вона є продовженням моєї індоєвропейської праці, яку Мішель Пріжан, завідувач колекції «Que sais-je?» у видавництві «Presses Universitaires de France», попросив мене написати наприкінці 1970-х років. Оскільки ця робота відповідала одному з моїх курсів в Університеті Ліон 3, вона незабаром була опублікована в 1979 році. Через кілька років її перевидали ще раз, а втретє — у 1994 році. Її успіх спонукав Пріжана запропонувати мені написати паралельну книгу про індоєвропейців, але ця тема не відповідала моїм викладацьким і дослідницьким інтересам, які тоді обмежувалися реконструкцією мови, зокрема синтаксису. Під час її написання я черпав натхнення у майстра індоєвропейських студій Жоржа Дюмезіля, чиї книги я читав задля задоволення, але не маючи наміру брати

Уривок з  «Бенкету безсмертя», дисертаційного дослідження Жоржа Дюмезіля, присвяченого індоєвропейському міфопоетичному циклу амброзії. Переклад: Аліса Новак та Сергій Заїковський Зовсім не дивно, що амброзію так шанують на весняних святах, і на те є чіткі причини: у процесі відродження природи індоєвропейці вбачали ідею безсмертя. У інших народів, як ми знаємо, все було інакше: у рослинних процесах літа і весни семіти бачили не вічне життя, але чергування життя та смерті, що відображається у циклі Адоніса-Таммуза. Для китайців осінь та весна – це час, коли у природі зустрічаються два статеві принципи: жіночий інь та чоловічий янь; один підкорює зиму та морок, інший панує влітку, в ясний день. Щороку індоєвропейські народи відзначають остаточний тріумф життя над смертю, і ця традиція ніколи не припинялася. Люди, що п’ють ритуальні напої на весняному бенкеті, не розглядають життя як коло злетів і падінь, мінливий потік щастя й нещасть, баланс слабкості та сили, але дивляться на нього як