Інтерв’ю з Жаном Одрі:У пошуках європейської Традиції
Коротеньке інтерв’ю журналу Rébellion з Жаном Одрі.
Rébellion: Як ви прийшли до того, щоб зосередити свої дослідження на індоєвропейцях?
Жан Одрі: Перехід самоочевидний, коли вивчаєш і викладаєш живу, мертву чи реконструйовану мову: я зацікавився індоєвропейцями так само, як латиніст — римлянами, англіцист — англійцями.
Rébellion: Що ж ми маємо на увазі під індоєвропейцями?
Жан Одрі: Індоєвропейці — носії реконструйованої індоєвропейської мови, але, на відміну від римлян та англійців, їх можна зрозуміти виключно через їхню мову.
Rébellion: В академічному світі точаться палкі дискусії про «колиску» цих народів. Ви висунули ідею про циркумполярне географічне походження. Як ви прийшли до такого висновку?
Жан Одрі: Дискусія про первісний ареал не є особливо жвавою. Вона ходить по колу вже біля півтора сторіччя без жодного суттєвого зрушення, навіть якщо гіпотеза про розселення з півдня росії («теорія курганів») зараз є найпопулярнішою.
Ідея циркумполярного походження частини індоєвропейської традиції не має нічого спільного з питанням розселення індоєвропейців. Ніхто не припускає, що цей неолітичний народ, який займався землеробством і тваринництвом, розселився з цих негостинних регіонів. Але я б зауважив, слідом за Краузе й Тілаком, що чималу частину традиції, зокрема ту, що стосується річного циклу, а особливо «довгої ночі» й «аврори року», можна зрозуміти лише на основі живого досвіду циркумполярних реалій.
Rébellion: Чи пов’язаний мовний аспект зі спільною культурою? Чи існувала індоєвропейська цивілізація? Наскільки вона була поширена географічно і в який період часу?
Жан Одрі: Кожна мова має носіїв, які складають народ, великий чи малий, незалежний чи ні, і кожен народ має власну культуру, навіть якщо він поділяє свою матеріальну цивілізацію з іншими народами.
Індоєвропейці не є вийнятком. Так сталося, що ми можемо зробити висновок (якщо не реконструювати, як у випадку з мовою) про частину цієї культури. А матеріальна цивілізація розвивалася залежно від часу й місця: частина реконструйованої лексики вказує на неолітичну цивілізацію в помірних регіонах останнього періоду існування спільноти, але є й залишки давнішої цивілізації, мезоліту чи палеоліту. Географічний розподіл значно варіюється від одного періоду до іншого. Кількість і точність лінгвістичних збігів (граматичних і лексичних) свідчать про те, що початковий ареал був невеликим. Але вона поступово поширилася майже на всю Європу і значну частину Азії, перш ніж поширитися на решту світу.
Rébellion: Що ми можемо дізнатися про ідеали й цінності індоєвропейців з їхніх міфів та епосів?
Жан Одрі: Ідеали й цінності, а також загалом основні проблеми можна зрозуміти безпосередньо через реконструйовану форму і групи понять, такі як три функції. Міфи та епоси належать до історичних часів і тому нічого не говорять нам безпосередньо про проблеми індоєвропейців спільного періоду. Їх треба спочатку піддати внутрішній реконструкції, як це зробив Дюме́зіль для «Магабга́рати».
Rébellion: Засновник сучасних індоєвропейських досліджень Жорж Дюмезіль наголошував на трифункціональній організації цього суспільства. Що означає це поняття трифункціональності?
Жан Одрі: Ці три функції зображають концепцію світу, а не організацію суспільства[1]. Два народи, які їх реалізували, кельти й індоіранці, були новаторами. Головним початковим нововведенням було створення касти жерців.
Rébellion: Ви вказуєте, що в цьому суспільстві існувала «соціальна мобільність». Як це виглядало?
Жан Одрі: Ступінь соціальної мобільності змінювався з плином часу. У суспільствах, які надавали більше значення народженню, ніж індивідуальній цінності, вона знижувалася, але часто виникали реакції, які на деякий час відновлювали соціальну мобільність. Одним із прикладів є «героїчне суспільство» пізнього Середньовіччя, а також період міграції й лицарства, що наступив після нього.
Rébellion: Якою була індоєвропейська концепція спільноти? Здається, що органічний аспект і пошук соціальної гармонії був характерним для цієї культури? Чи були вони джерелами певного духу спільноти, який ми знаходимо в Європі?
Жан Одрі: Образ «соціального тіла», характерний для органічної концепції суспільства, широко засвідчений і може бути віднесений до Спільного періоду. Він тривалий час існував у Європі, але був підірваний ідеологіями громадянських воєн, особливо з кінця 18 сторіччя. Сьогодні він унеможливлений через заміну частини корінного населення особами іноземного походження.
Rébellion: Що являє собою сакральне у світобаченні індоєвропейських народів?
Жан Одрі: У ранній період традиції поняття сакрального стосувалося, судячи з реконструйованих божественних імен, всесвіту і насамперед часових циклів: Днішнього неба/Сонця, Світанку, Місяця, Землі й Вогню. Проміжний період об’єднав ці космічні сутності в систему трьох функцій, звідси функціональні тріади та трифункціональні божества. Останній період, період «героїчного суспільства», що безпосередньо передував розсіюванню, сакралізував вибіркову солідарність та особисту відданість у товаристві. Звідси походять такі божества, як римський Фідес (вірність) та індоіранський Мітра (договір дружби).
Rébellion: Що ми отримали від індоєвропейців? Чого вони ще можуть навчити нас для майбутнього відродження європейської цивілізації?
Жан Одрі: Ми, французи, завдячуємо їм тим, ким ми є, завдяки нашим предкам — галлам, римлянам і германцям, трьом спорідненим етнічним групам із взаємно сумісними культурами, судячи з так званої «римської інтерпретації» кельтських і германських божеств.
Rébellion: Щиро дякуємо, що знайшли для нас хвилиночку.
Переклад з французької: Олександр Античний
[1] Поділ усієї космічної, божественної й людської діяльності на 3 сектори, «три функції» магічно-релігійного суверенітету, військової сили та виробництва й відтворення, виокремлений Жоржем Дюмезілем, відомий як «трипатитна ідеологія». Цей потрійний поділ не має «мети»: він є невід’ємною частиною індоєвропейської традиції, а не штучною конструкцією, як у «ідеологів».
Коментарі
Дописати коментар