| ||||
(тези)
Thad N. Horrell у своїй праці "The drink and the serpent: a comparative investigation of two connected motifs in Scandinavian and Vedic mythologies" (99+) The Drink and the Serpent: A Comparative Investigation of Two Connected Motifs in Scandinavian and Vedic Mythologies | Thad Horrell - Academia.edu на основі ведичних та скандинавських джерел, здійснила спробу реконструкції однієї з версій основного (змієборчого) індоєвропейського міфу, в якій молодий герой вступає в двобій не лише зі Змієм, але й з власним батьком.
"Ці міфи описували сильного молодого бога-воїна, який використовує громову зброю, викувану для нього його батьком, примордіальним ковалем (в образі якого цілком можна побачити творця світу). Цей молодий воїн протистоїть і вбиває могутніх монстрів та інших грізних ворогів, у тому числі великого змія та свого власного батька.
Він відбирає у батька священний напій (або принаймні засоби для його приготування), який дарує великі благословення тим, хто його скуштує. Цей божественний напій значно збільшує його і без того неймовірні здібності. Він також дарує цей напій своїм послідовникам.
Слід виділити ряд значущих моментів структури. Важко не визнати, що священний напій є великим благословенням, дарованим богом своїм шанувальникам. Благословення включає практично все, про що можна молитися: мудрість і знання, творче натхнення, матеріальне/фізичне/економічне благополуччя, міцне і здорове потомство, успіх у небезпечних починаннях, безсмертя та/або впевненість у доброму потойбічному житті. Чого ще може бажати той, хто поклоняється божеству? Якщо цей міф описує набуття Богом здатності дарувати такі благословення, то, можливо, перед нами міф
про становлення героя і його перетворення на бога. Зрештою, яка користь від «бога», який не може дарувати такі благословіння?
Базова структура циклу:
A) Батько володіє священним напоєм.
Б) Мати молодого бога дає йому скуштувати напій, в домі батька.
C) Батько виковує зброю (грім) для молодого бога.
D) Молодий бог використовує його (разом з силою, яку дає напій), щоб убити великого грізного змія.
E) Молодий бог викрадає священний напій з дому свого батька зазвичай у вигляді, або за допомогою великого птаха.
F) Батько переслідує молодого бога, але той його вбиває
Ведичний Цикл Змій/Напій:
А) Тваштр володіє Сомою.
Б) Індрі дає скуштувати Сому його мати в домі Тваштра.
В) Тваштр виковує ваджру Індри.
Г) Індра використовує ваджру та силу, отриману від пиття соми, щоб убити змія Врітру.
Д) Індра забирає сому з дому Тваштра. Ш"єна краде Сому з гори.
F) Індра вбиває свого батька, Тваштра. Лучник Крісану випускає стрілу у Ш"єну.
Скандинавський Цикл Змій/Напій:
A) Хюмір володіє Казаном. Суттунг має Мед Натхнення. Фафнір має скарб і власну магічну кров.
Б) Мати дає Тюрові спробувати пиво після його прибуття в дім батька Хюміра.
C) Регін виковує меч Сігурда, Грам.
D) Тор використовує свій молот Мьольнір (грім), щоб убити Змія Мідгарда.
Сігурд використовує Грам, щоб убити дракона Фафніра.
E) Тор забирає котел з дому Хюміра. Сігурд забирає скарб дракона і, у певному сенсі, його кров. Одін в образі орла, викрадає мед з гори Суттунга та з покоїв Гуннлед.
F) Хюмір переслідує богів, які йдуть з Казаном, і Тор змушений убити його. Сігурд вбиває Регіна, коли дізнається, що Регін має намір зрадити його. Суттунг переслідує Одіна, також в образі орла, і (хоча немає подробиць про це) ми повинні припустити, що велетня було вбито, оскільки згодом приходять родичі щоб шукати його...
З огляду на те, що всі ці міфи написані спорідненими індоєвропейськими мовами, найраціональнішим поясненням їх структурної подібності видається ідея про їхнє спільне походження." (99+) The Drink and the Serpent: A Comparative Investigation of Two Connected Motifs in Scandinavian and Vedic Mythologies | Thad Horrell - Academia.edu
Діаметрально протилежний варіант основного ІЄ міфу, де навпаки Громовержець вбиває свого сина, реконструйовано на базі балканського фольклору.
"Мотив покарання Громовержцем жінки і дітей" досить віродостойно відтворюється, зокрема" у румунській традиції. Громовержець скидає дружину вниз; вона стає "господаркою низу" і сприймається як вдова. Її діти залишаються зверху, на горі. При відсутності матері Громовержець вражає їх вогнем... мати бачить полум"я... кидається назад нагору, щоб врятувати їх. Діти "господарки низу" мають вигляд хтонічних, змієподібних тварин: драконів, змій, ящірок, мишей, кротів, ласок і т.д., яких традиція відносить до нечистих і проклятих. Вони, як і їх мати, бояться бути обвареними і ошпареними...
Наведені дані дозволяють виділити декілька блоків, пов"язаних з однією з версій основного міфу.
1. Громовержець скидає дружину і вражає дітей вогнем... Після покарання діти перетворюються в попіл або ховаються під землею; вихід наверх загрожує загибеллю...
2. Син, зазвичай на ім"я Костянтин, займає особливе становище в сім"ї, яка складається з матері, і як правило, дев"яти братів. - Він наймолодший чи найменший. Мати не любить його, надає перевагу братам, прагне його позбутись від нього: виганяє, проклинає, убиває, з"їдає, віддає спалити. Брати бувають ворожі до нього, зраджують його і намагаються вбити, кидаючи в криницю. Молодший протиставляється решті братів своєю чудесної природи чи по здатності здійснювати чудесні вчинки: він виступає переможцем в змієборчих сюжетах, рятує братів від лиходія частіш за все змія...Молодший брат проходить через вогонь і не згорає. Якщо молодший вмирає, ховається під землю чи перетворюється в черв"яка, його перебування чи перетворення є тимчасовим. Об"єднання цих блоків дає можливість здійснити деякі уточнення в міфологемі "Громовержець і його сім"я".
В основному міфі мотиви "Покарання дружини" і "Покарання дітей" розглядається як альтернативні чи як різні трансформи первісного сюжету... Громовержець, вигнавши дружину за зраду зі Змієм, починає підозрювати, що і його 9 синів - зміїне поріддя, і вирішує піддати їх випробуванню на властивість "бути змієм". Сини змія згорають, стають попелом, або стають хробаками, каменями і т.п. ховаючись під землею. В цьому випадку можна говорити, що громовержець не перетворює дітей в зміїв, хробаків, камені і т.п., але випробовуючи змушує їх проявити їхнє не божественне/не людське походження в якому він повністю впевнений. Тоді ця ситуація не трактується як покарання власних дітей, а як продовження боротьби з суперником, що мультиплікувався в дітях. В зв"язку з цим розповсюджені сюжети про боротьбу батька і сина за владу, про знищення сина батьком отримують дещо інше освітлення: тут може йти мова про фальшивого сина, про замаскованого противника, повтореного в часі і просторі.
Випробування проходить лише істинний син Громовержця - наймолодший, найменший...
Поминав вода, не се удаив,
Поминав огон, не се изгорев,
Поминав секира, не се пресеков
Суттєво, що випробування необхідне не лише громовержцю, для виявлення істинного сина, але й самому синові для долання в собі зміїних рис. Виявляється невипадковість того, що справжній син - обов"язково молодший: те, що він єдиноутробний брат змій-дитинчат, залучає його до зміїного поріддя. Він повинен пройти стадію очищення і повернутись у світ оновленим. В світлі цього виникають деякі думки про міфологічну основу обрядів ініціації, що складались із ряду тривалих випробувань; вони спрямовані по-перше на те, що молодші повинні довести істинність своєї приналежності до даного колективу і , по-друге, на те, що випробування повинні допомогти їм позбутися від зла, надбаного навіть і невільно.
Перебування героя під землею, під водою, в заточенні (в замкненому просторі), тобто тимчасова смерть і воскресіння, вводить в коло даної міфологеми персонажів календарного циклу, пов"язаних із зміною пір року, з відродженням і вмиранням природи... Громовержець може інтерпретуватись як батько божества, що управляє календарним циклом, забезпечуючи правильне здійснення функцій світу природи, від чого залежить родючість, здоров"я, благополуччя. Сам Громовержець, наділений верховною владою, використовує її для облаштування світу на більш високому, космогонічному, рівні для морального керівництва світом.
На попередньому етапі можна виділити три частини чи кроки, послідовно розміщені на часовій вісі: 1.створення світу;2.поєдинок Громовержця з ворогом, вигнання дружини, випробування дітей;3. воскресіння молодшого, істинного сина, що поклало початок календарного циклу".
Цивьян Т. В. Балканские дополнения к последним исследованиям индоевропейского мифа о Громовержце // Балканский лингвистический сборник. М.: Наука, 1977. С. 172—195.
Отже, якщо трактувати дані варіанти міфу як прояви різних типів ініціації, то бачимо, що молодий воїн або протиставляється постаті батька, або навпаки, проходить очищення, катарсис, з метою позбавлення тваринної природи і гармонізації стосунків з "патріархом" та громадою. Ці мотиви можна розглядати як віддзеркалення взаємовідносин між двома типами ІЄ потестарних інститутів - ієрархічних родоплемінних структур і чоловічих союзів, братств молодих воїнів. Варіант вбивства сина може відображати ритуали реінкорпорації юнака, що пройшов воїнську ініціацію, в мирну громаду. Версія з убивством батька громовержцем і захоплення ним священного напою (втілення всіх благ і непереможної сили), може бути свідченням про перехід влади від племінних вождів-жерців до лідерів воїнських чоловічих союзів.
Цікаво розглянути в цьому контексті казку про Котигорошка.
Сюжет про героя - переможця змія (АТ 300) дуже старий. Дослідники В. Іванов і В. Топоров вважають його головним міфом індоєвропейської культури. (Топоров В. Н. Ещё раз о Велесе-Волосе в контексте «основного мифа» // Балто-славянские языковые отношения в историческом и ареальном плане: Тезисы докладов Второй Балто-славянской конференции. М. : Наука, 1983. С. 50-56.)
Основний сюжет цього українського варіанту переказу можна викласти наступним чином:
Чоловік посилає шістьох синів орати поле, а доньку — віднести їм обід. Донька шукає братів, ідучи за проораною ними бороною, але змій прокладає свою борону, щоб заманити її до себе та ув'язнити. Брати вирушають визволяти її, змій викликає їх на бій на залізний тік. Він перемагає усіх шістьох і також ув'язнює.
Їхня мати з'їдає горошину, що котилася повз, після чого народжує сина, котрого називає Котигорошком. Хлопчик швидко росте, стає надзвичайно сильним і копаючи криницю добуває шматок заліза. Після цього він розпитує в батьків де його брати й сестра. Ті відмовляють його від пошуків, але Котигорошко несе залізо до коваля, щоб той виготовив зброю для боротьби проти змія. Коваль виковує булаву, Котигорошко двічі підкидає її, випробовуючи на міцність. Першого разу зброя при падінні розламується, а другого тільки гнеться. Взявши булаву, Котигорошко іде за бороною до змієвого двору.
Сховавшись у змієвому житлі, Котигорошко дожидається змія. Той викликає його бій на залізний тік і гине. Котигорошко забирає змієві скарби та визволяє в'язнів, але не виказує, що він їхній брат. Дорогою додому він засинає, брати замислюють прив'язати Котигорошка ликом до дуба та сказати батькам, що це вони здолали змія. Прибувши додому, брати дізнаються від батьків про Котигорошка. Той вириває дуб із корінням і кидає його в хату. Після цього він покидає домівку.
Подорожуючи світом, Котигорошко зустрічає трьох чоловіків із незвичайними силами: Вернигору, Вернидуба і Крутивуса. Вернигора вміє переміщувати гори, Вернидуб — виривати дуби голими руками, а Крутивус змушує воду розступатися. Вчотирьох вони дістаються до порожньої хатки в лісі, де спиняються на ніч.
У наступні три дні троє ідуть на полювання, а один лишається в хатці вартувати і варити їсти. Щоразу приходить маленький, проте могутній дідок, вимагаючи пересадити його через поріг. Вернигора, Вернидуб і Крутивус нешанобливо ставляться до дідка, той вішає вартового на гвіздок, з'їдає все наготоване і йде. Вартові не зізнаються в цьому, кажучи іншим, що заснули і не встигли зготувати їжу. Четвертого дня в хатці лишається сам Котигорошко. Він пересаджує дідка через поріг, але той намагається так само повісити його. Котигорошко защемлює його бороду у дубі. Дідок вириває дуба й тікає.
Слід приводить до ями, в яку Вернигора, Вернидуб і Крутивус бояться спуститися. Вони в'яжуть мотузки, на яких Котигорошко і спускається в яму. На дні виявляється палац і царівна, що відмовляє Котигорошка від битви з дідком. Котигорошко все ж бореться з ним, убиває і забирає скарби з царівною. Його товариші витягають на поверхню три мішки коштовностей і царівну, а Котигорошка вирішують скинути. Той прив'язує замість себе камінь і коли його скидають, лишається неушкодженим.
Котигорошко захищає пташенят від грози. Коли прилітає птаха та цікавиться хто їх прикрив від дощу, пташенята видають Котигорошка. Птаха обіцяє виконати за це його бажання, той бажає вилетіти на поверхню. В політ птаха наказує взяти шість кадовбів м'яса і води, щоб годувати її. М'яса не вистачає, тож Котигорошко відрізає свою литку і дає птасі. Дізнавшись що їй дав Котигорошко, птаха виригує литку та приносить живої води. Покроплена водою, литка приростає на місце.
Вибравшись із ями, Котигорошко розшукує Вернигору, Вернидуба та Крутивуса в батька царівни. Він карає (або прощає) товаришів і одружується з царівною.
(https://kazky.org.ua/zbirky/ukrajinsjki-narodni-kazky/kotyhoroszko ; https://derevo-kazok.org/kotigoroshko-ukrayinska-narodna-kazk.html)
Казка включає да повиги - перемогу над Змієм і над "дідком маленьким, а борода на сажень волочиться". Спостерігаємо класичні атрибути громовержця булаву викувану за допомогою коваля, і традиційно пов"язане з ним дерево - дуб, і криниця - атрибут світового дерева і еквівалент чаші соми, яка містить силу в даному випадку втілену в шматкові заліза. Є тут також і мотив хижого птаха-помічника бога грому, що приносить священну рідину (живу воду).
"Одного разу батько з сином копали колодязь,— докопались до великого каменя. Батько побіг кликати людей, щоб допомогли його викинути. Поки батько ходив, а Котигорошко узяв та й викинув. Приходять люде, як глянули — аж поторопіли, так злякались, що в його така сила, та й хотіли його вбити. А він підкинув того каменя вгору та й підхопив,— люде й повтікали. От копають далі та й докопалися до великого шматка заліза. Витяг його Котигорошко та й забрав".
"Узяв те залізо, що викопав, та й поніс до коваля. — Скуй,— каже,— мені булаву, та велику! Як почав коваль кувати, то скував таку, що всилу з кузні винесли. Узяв Котигорошко тую булаву, як замахнув, як кинув угору... Та й каже до батька. — Ляжу я спати, а ви мене збудіть, як летітиме вона через дванадцять суток."
"Прив’язати його треба добре ликами до дубка, щоб не вирвався,— тут його звір розірве. Як урадили, так і зробили, прив'язали та й пішли собі. А Котигорошко спить і не чує того. Спав день, спав ніч, прокидається — прив'язаний. Він як стенувся,— так того дубка й вивернув з корінням. От узяв тоді того дубка на плечі та й пішов додому... А Котигорошко як пошпурить тим дубком у хату,— за малим хати не розваляв."
"Та собі хап його за бороду, вхопив сокиру, потяг його до дуба, розколов його, заправив у розколину дідову бороду й защікнув її там."
"...сів Котигорошко на грифа,— полетіли. Летять та й летять, то гриф як поверне голову направо, то Котигорошко йому і вкине в рот шматок м'яса, а як наліво — дасть йому трохи води. Довго так летіли,— от-от уже долітають до сього світу. Коли гриф і повертає голову направо, а в кадовбах і шматочка м'яса нема. Тоді Котигорошко одрізав у себе литку та й кинув грифові в пащу. Вилетіли нагору, гриф і питається: — Чого це ти мені такого гарного дав аж наприкінці? Котигорошко й показав на свою ногу: — От чого,— каже. Тоді гриф виригнув литку, полетів і приніс цілющої води: як притулили литку та покропили тією водою,— вона й приросла."
Ми не бачимо конфлікту героя з батьком, проте бачимо його як в стосунках з братами, так і з побратимами, тобто як з представниками родової громади, так і з членами чоловічого союзу. В більшості українських версій казки герой благородно прощає кривдників.
"Коли це приходить Котигорошко. Вони полякалися, думали, що він їх повбиває. А він і каже: — Рідні брати, та й то зрадили,— мушу вас простити."
Ці специфічні елементи свідчать про шляхетний характер героя української форми ретрансляції міфу, що пов"язує його з лицарським типом ІЄ представників воїнської функції. Адже, як зазначав Пухвел, ІЄ міфи "відображають два аспекти індоєвропейського класу воїнів, такі ж, які втілені в образах Бхіми та Арджуни індійського епосу і у ведичних богах Вайю та Індрі відповідно". (JAAN PUHVEL Transposition of Myth to Saga in Indo-European Epic Narrative // Transposition of Myth to Saga in Indo-European Epic Narrative : Jaan Puhvel : Free Download, Borrow, and Streaming : Internet Archive ). З останнім типом персонажів і слід ставити в один ряд образ Котигорошка.
Коментарі
Дописати коментар