Поцелуйко Андрій Богданович

Індоіранські сакрально-етичні культурні коди в рефлексії слов’янської духовної традиції

(зведений конспект)

В.Н.Топоров зазначав, що «Древня Русь і – ширше – вся Slavia з певної точки зору можуть розумітись як західна провінція великого індоіранського культурного кола. Йдеться перш за все про відображення у слов’ян, в першу чергу східних, численних рис так званого мітраїчного комплексу, що має безпосереднє відношення як до форм соціальної організації, так і до «соціологізованої» міфології слов’ян». Він акцентував увагу на темі зв’язку між поняттям мир як особливої соціальної одиниці та індоіранським міфологічним персонажем Mit(h)ra і позначав «деякі важливі вузли слов’янського тексту миру на фоні арійського мітраїчного тексту». Зокрема проводив паралелі між індоіранськими стандартними фразами типу ведичної Mitro janan yatayati «Мітра об’єднує (збирає) людей», тобто формує певну соціальну структуру і слов’янським відповідником у вигляді технічних виразів, повязаних з миром, -- «идти миром (идти по миру)», сходится миром (мирская сходка, мир сходится), собирать мир, формулою російського плачу «как весь мир народ да и соидется» і сербо-хорватською «narod se jate u svoje jato».

В іранських текстах є приклади, де Мітра-об'єднувач розповсюджує свої функції на молодих людей, що беруть шлюб. Він збирає їх докупи, творить сім’ю, створюючи таким чином мінімальну соціальну структуру. Мітра, як і Бхага, виступає, згідно з іранськими даними, як божество шлюбу. Часто вони виступають в цій функції разом (очевидно, як духовно-моральний і матеріально-економічний фактори). Слов’янська формула привітання шлюбної пари «мир да Бог» виражала ідею вищої згоди, гармонії, рівноваги, блага.

Юридичні функції індоіранського Мітри, що випливають з його зв’язку з договором (Мітра суддя творіння), знаходять відповідність у слов’янські традиції в інституті мирського суду і розвинутій фразеології яка пов’язує мир і суд (Мир один Бог судит; На мир и суда нет; Мир сам себе суд; Мир не судим, а мирян бьют).

Дослідник зіставляє гімн Мітрі з Рігведи (ІІІ,59) з відповідними мотивами в прислів’ях та поговірках, які яскраво демонструють високий рівень конгруентності арійських уявлень про Мітру і слов’янських про мир. Виділено цілий ряд паралелей.

1. Мітра об’єднує людей. Мир един, мир – един человек, мир всегда за одно. 2. Мітра утримує небо і землю. Мир землю держит, до неба достает. Мир сутки простоял, землю потоптал, небо покоптил, да разошелся. Технічні вирази: «мир держит», «держаться мира», «мир все выдержит». 3.Мітра несе всіх богів. Мир всех несет , мир все вынесет.  4. Мітра не замикає очей, озирає людей. Мир никогда не спит, все видит. 5. Хто вшановує Мітру, того не застає біда. Мир не знает беды (але і «мирская беда»). 6. Бути в милості у Мітри. Мир милостив, мирская милость, мирская милостыня. 7. Мітра народжений царем з вищою владою. Мирська влада, мирська воля. 8. Допомога Мітри. Мирская помощь, мир всем поможет. 9.Слава Мітри. «Мітра славою вознісся над землею». Мирская слава, мирская слава сильна, славить мир (миром), мирское слово. 10. Велич Мітри. Мир велик. 11. Мітра створив втіхи. Мир всех утешит.

Мітраічні фрагменти і паралелі до них є і за межами гімну Мітрі. 1.Мітра пасе (охороняє, стереже ). Пасти мир, пасеный мир . 2.Мітра цар. Мир-царь, мир царит. 3. Мітра-Бхага. Мир да Бог. Что мир порядил, то Бог рассудил. Мир судит один Бог. 3.Мітра-Ріта (Мітра і світовий (вселенський) закон, істина, правда). Мир да правда, мир правдой держится. 4. Стовп Мітри стоїть на золотій горі. Мир столбом стоит. Мир—золотая гора. Окрема увага приділяється клішованій парі ведичних богів Мітра-Варуна. Для певної епохи ці боги виступають як єдина цільноформна пара. Доречною видається її співставленняз клішованими виразами мир-воля, мир і воля, що сягають одних і тих же джерел. Існують і такі форми як мирволить, мирвол, дать мир-волю, мирская воля, как мир поволит, мирская власть (волость), мир сельский и мир волостной (мир окладывают да волости окрадывают), вольному воля, а дорога мирская, мир батюшка (как мир батюшка скажет), воля-матушка, волость замирилась.

Між концептами мир і воля та образами Мітра і Варуна є фундаментальна схожість. Просторово, топологічно мир і воля знаходяться в тому ж відношенні, що й пара ведичних богів в Космосі: мир – всередині, воля – зовні, вона завжди екстенсивна, дика, свавільна  [1, С. 43-51]. 

Як бачимо в міфопоетичній стихії фолоклорної свідомості слов"ян циркулювали ті ж самі культурні коди, що і в індоіранській традиції.

Етнолог структураліст А.Ґейштор зазначає:

"Співжиття індоіранців зі східними праслов'янськими й прабалтськими племенами, імовірно, навіть набувало форм співіснування в межах однієї політичної й культурної формації...

Існує шар спільної ірансько-слов'янської лексики, пов'язаної з духовним життям. Внесок іранців до слов'янських мов є цікавим, оскільки допомагає зрозуміти, в якій площині відбувалися контакти між іранцями і праслов'янами. Слідів такого впливу в будь-яких сферах, окрім психічної, надзвичайно мало. Це явище настільки ж загадкове, як і вся картина співжиття сарматів з їхніми північними сусідами загалом. Іранці й праслов'яни вилучили зі свого лексикону індоєвропейський термін зі значенням «небо» та «бог світлого неба» (*dieus, *deiuos), що слугував назвою небесної безсмертної істоти, яка відповідала за добробут. Обидві групи племен здійснили те, що Р. Якобсон назвав «внутрішньою релігійною революцією». Вони замінили слово *dieus на позначення неба терміном із семантикою «хмара» (іранське *nabah, від якого було утворено загальнослов'янську лексему «небо»). Прикметник *deiwos, який зберігся в інших індоєвропейських мовах як означник усього «небесного» й «божественного», у слов'ян та іранців набув іншого значення. Його почали використовувати для окреслення демонічних або просто дивних сил, явищ, які дивують (іранське daeva, праслов'янське *divb; окрім Дива, у слов'янській міфології цей корінь наявний також в іменах таких персонажів, як дивожена (divožena), польська dziwożona).

Іранські народи використовують термін baga-, а слов'янські - «бог» для позначення «добра», «багатства» та його надавача - «бога». Ведичне bhagah («уділ, багатство»), а також «бог, що дарує багатство». Надзвичайно дивно, що в написі Дарія сказано: bagahja radi («для бога»), що в якійсь мовній скам'янілості донині зберігається в російській мові у формі «бога ради».  Семантичне поле слова *bogi і наближених до нього форм у слов'янських мовах доволі широке й охоплює демонстрацію багатства, добробуту, достатнього для життя врожаю. 

У слов'янському фольклорі ці поняття можна позначити ще трьома термінами міфологічного характеру. Одним із них є «рай» (від *raj, порівн. іранське гау). Перед тим, як цією лексемою почали позначати небо або потойбіччя, вона, як це зрозуміло з однієї білоруської пісні, могла бути іменем божества (Рай, Раек), як і персоніфіковане «Добро» чи «Спор» (нагадаємо його етимологію, пов'язану з польськими словами sporzyć, przysporzyć («збільшувати або збільшити кількість чогось»). Іранський вплив, який у разі запозичення слова «бог» є очевидним, міг облегшити збереження ідеї активної ролі божества в релігійних уявленнях слов'ян. Слово *delo («справа»), корінь якого (*dhe-) можна побачити в іранській сакральній термінології (авестійське yaož-da («очищувати»)).

Подальші запозичення могли б засвідчити розвиток релігійно-ритуальних понять. Вираз *vera («віра») - відповідник іранського var-, котрим первісно позначали вибір між добром 

і злом, а пізніше - вірування загалом. Слов'яни й балти, як і іранці, вважають святість рисою, наданою благою надприродною силою. Для позначення цього явища вони використовують відповідні терміни: *svęfo («святий», порівн. литовське šventas, авестійське spdntó). Слов'янське *xvala й похідні  від нього форми, як-от польське bogu chwała, можуть бути спорідненими з іранським (аланським) xvarya-, авестійським xvardnah  («слава»).  Можна також простежити зв'язок між слов'янським *sędi («суд») і санскритським samadha «угода».

Вимальовується спільний перелік релігійних дій: «жертвувати», «приносити жертву» (*žbrti), порівн. ставропольське żyrzec («жертводавець»), іранське zaothra («обрядове вживання алкоголю»), похідне від ведичного gir («спів»), авестійського gar- («спів, обряд»); «закликати», «взивати» - прасло в'янське *zbvati, іранське zavaiti; можливо, також *d'bmę, *dotb («дути», «дати»), санскритське dhamati («дмухати»); «писати» (знаки, літери) - праслов'янське *pbsati, староперське paisati; «каятися» - праслов'янське *kajati sę, іранське сікауаt («зобов'язаний нести покуту»); «боятися» - праслов'янське *bójati sę, індійське bhayate; «оберігати» («хоронити») - праслов'янське *xorniti, іранське niharnte; «світити» - праслов'янське *svetiti, іранське spaeto.

Інші слова - група ритуальних термінів: «вогнище» («ватра») - праслов'янське *vatra, іранське atar; «чаша» - праслов'янське *caša, іранське *čašaka (однак цю форму засвідчено лише в індійських та вірменських континуантах); «поховальна або ритуальна яма», «могила» - праслов'янське *mogyla, іранське mag; «гора» - праслов'янське *gora, іранське *gari-, *gairin.

Лікувальні терміни, які, власне, також є близькими до сакральної сфери: «лікувати» («гоїти», «загоювати») - праслов'янське * gojiti, іранське gayа- («здоров'я»); «здоровий» - 

праслов'янське *sdorov, іранське dr(u)va; «хворий» - праслов'янське *xvor, іранське xvare («поранення», «пошкодження тіла»). Кілька пейоративних висловів: «зло» - праслов'янське *zІо, іранське zurak; «сором» - праслов'янське *sorm, іранське fsarema; «поганий», «злий», «лівий» - праслов'янське *suj, іранське hoya, індійське savah. Крім того, кілька позитивних означень: «мудрий» - праслов'янське *modr, іранське modran («знавець релігійних формул»); а також згаданий вище «рай» - праслов'янське *raj, який відповідає іранському rау («небесне проміння», «щастя», «багатство»).

Збігів в іменах божеств між іранським і слов'янським пантеоном немає. Тут немає дослівних запозичень. Щодо деяких міфологічних назв (наприклад, ім'я Сварога) запропоновано іранську етимологію, одначе там простежується зв'язок з іранською сакральною лексикою, а не власними іменами богів.

Разом з тим вражає майже цілковита лаїцизація іранського пантеону серед праслов'ян. Останні позбавили деякі іранські міфологічні назви сакрального значення, увівши їх до загальновживаного словникового фонду. Так, ім'я войовничого Індри, який у іранській і ведичній традиціях уособлював чоловічу силу, тут збереглось у вигляді праслов'янського прикметника *jеdr, з якого утворилося слово «ядерний», іменники «ядро», «ядра». Мітра, інша провідна постать пантеону, персоніфікація правового ладу, також приніс частину значення свого імені до слов'янських мов: праслов'янське слово *mir має семантику мирного ладу, згоди під верховенством закону (mithra також може означати «порядок») Окрім наведеної вище етимології слов'янського слова «віра», існує ймовірність простеження в ньому далекого рефлексу імені Варуни - охоронця релігійних обрядів. 

Додаймо також, вийшовши за межі іранського пантеону, що ім'я божества індоєвропейських фригійців Сабадіоса може існувати у слов'ян у вигляді праслов'янського прикметника *svobod («вільний») та похідних від нього форм.

Слов'янсько-іранські мовні зв'язки треба розглядати як засіб, за допомогою якого можна встановити місце слов'янських вірувань у масиві індоєвропейської спадщини. Вони дають змогу визначити, що не пізніше як у І тис. до н. е. праслов'яни вже мали розвинений апарат морально-етичних і ритуально-релігійних понять, їх було сформульовано у спільних для індоєвропейських народів категоріях." [2, С.67-73].

1. Топоров В.Н. Об иранском элементе в русской духовной культуре // Славянский и балканский фольклор. Реконструкция древней славянской культуры: источники и методы. Москва, 1989. 

2. Ґейштор Александр Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. - К .: ТОВ «Видавництво "Кліо"», 2014.