РЕФЕРАТИВНИЙ ПЕРЕКЛАД
Kresimir Vukovic
Ludwig-Maximilians-Universität München
Review of Haudry, Jean: Haudry, Jean: La triade pensée, parole, action, dans la tradition indoeuropéenne.
Études Indo Européennes, 5. Archè Milano, 2009. 522 Seiten. Broschiert, 58,00 EUR.
ISBN: 978 88 7252 295 0.
Тріада думка, слово, дія в індоєвропейській традиції.
Книга Жана Одрі складається з двох частин, які торкаються дуже різних тем, і їх можна було в легко видати як дві окремі книги. Тож я висловлюсь про кожну частину по черзі. Перша частина повністю присвячена смисловій тріаді мислення- мова- дія. Ідея Одрі полягає в тому, що індоєвропейці мислили тріаду, яка об’єднувала поняття мислення, мови та дії в єдиний комплекс. Ця ідея не є новою (вона відома з 19 століття), але Одрі обґрунтовує її на основі численних матеріалів ряду індоєвропейських традицій.
У першому розділі робиться спроба простежити цю тріаду ( її варіанти) переважно в тексті Авести (12–44), що зрозуміло, оскільки присутність тріади там очевидна. Вона згадується кілька разів у старій Авесті, найчастіше у зв’язку з доброю або поганою діяльністю. Ось чому її назвали моральною тріадою. У Молодшій Авесті, тріада стала фіксованим номінальним виразом (manah, vacah, šyaoθ(a)na) тісно пов’язаним з зороастрійськими моральними переживаннями, що виражає протистояння між добром і злом.
У той час як на базі Авести можна легко прослідкувати розвиток тріади, індійські матеріали
не дозволяють простежити шлях її еволюції. Вона не зустрічається в ранніх ведичних чи Брахманських текстах (окрім Taitirīya Āranyaka), але є помітною в палійських буддистських текстах (номінальний вислів manam, vācā, kamma), звідки прийшла в класичний індуїзм. Одрі виключає можливість впливу доарійського субстрату і наполягає на її індоарійському походженні (45–6). Він зазначає, що буддизм виник на сході Індії, отже, не міг зазнати впливу зороастрійських ідей на ранньому етапі свого становлення. Хоча численні індоарійські паралелі є вагомим аргументом на користь цього припущення, все ж я вважаю, що слід залишити місце для гіпотези можливості незалежного розвитку таких універсальних та всеохоплюючих категорій, як думка, мова та дія, в обох традиціях.
Одрі намагається компенсувати вищезгадану відсутність формули в ранніх ведичних текстах, знаходячи концептуальні паралелі, які, на його думку, дуже нагадують формули, що виконують функцію її замінників. Широкий обсяг трьох категорій Одрі дозволяє включити найрізноманітніші варіанти, які, або відповідають одній з категорій, або виступають як її замінники. Наприклад, Одрі цитує Рігведу 2.24.14, яку він перекладає:
"Полум'яний намір (manyu-) Майстра заклинань (bráhman) того, хто хотів здійснити велику справу (kárman ) реалізувався". В Bráhmanaspati (Майстрові заклинань) Одрі вбачає «слово» необхідне для доповнення дії та думки (manyú ‘завзяття, запал’ розглядається як вид розумової діяльності, а отже думка). Він робить висновок, що дана структура «близька до тріадної форми», поєднуючи kárman (дію) з "двома близькими замінами manyú на mánas, bráhman на vácas".
Такі заміни ілюструють те, що фундаментальні поняття цієї «уявної тріади» розпливчасті та мають дуже широку сферу застосування. Одрі осмислював взаємозв"язок між категоріями, на основі багатьох прикладів, де вони або перетинаються, або коли дві з них слід віднести до третьої. Наприклад, латинський граматик Варрон (De lingua Latina 6.42) розглядав мову і мислення як форми дії.
З розширенням спектру замінників для дуже широких та загальних категорій тріади їх список може розгорнутись до безмежності. Так наприклад, автор заміщує категорію "дія" зпоняттям «благо». У 10-й строфі «Шрісукти» він знаходить вираз «слово і думка», але недостачу категорії "дія" компенсує проханням Шрі про "чудові стада, засоби існування, престиж"
Одрі відносить предмети прохання до категорії "блага". Критерії за допомогою яких автор здійснює класифікацію видаються надто розмитими, оскільки мова і думка опинились в одному ряду з цими «благами», які самі по собі мають мало спільного з дією.
Подібний метод використовується для роботи з іншою тріадою: тіло- думка- дія, буддійської концепції досконалості, якої однак немає у Ведах. Замінники тіла пов"язані з конкретними частинами тіла та людським диханням. Загалом в індійській традиції спостерігаємо велике значення тріади та зв'язку між диханням і тілом.
Стосовно спроби простежити наявність тріади в інших індоєвропейських традиціях, слід також відзначити розпливчастість понять і нечіткість критеріїв систематизації.
Поняттєву тріаду автор намагається знайти у різноманітних грецьких джерелах, без урахування хронології: у Геракліта, Ксенофонта (у кількох творах), Менандра, Прокла, Гомера (Іліада та Одіссея), Гесіода, Піндара, Софокла, Платона, Демокріта, Есхіла (кілька робіт) та Фукідіда (72-86). Залучено також кельтські, римські, слов'янські та албанські тексти. Тези Одрі важко заперечити. Наприклад, герої в різних традиціях дійсно роблять великі справи, мають шляхетні думки і наділені даром красномовства, але що ще можна очікувати від героїв (чи людей загалом)? На нашу думку, цього мало щоб постулювати наявність протоіндоєвропейської спадщини.
Другий розділ присвячений довгій порівняльно-мовознавчій дискусії про корені слів, що використовуються для позначення понять тріади в різних індоєвропейських мовах. Існує ряд фактів, що дозволяють припускати, що сучасний англійський вираз “in word and in deed” («словом і ділом») є відображенням давньої індоєвропейської формули, яка містила корені * wekw і *werĝ (як у грецькій ἔπος + ἔργον). Інші компоненти формули оновлювались. Лише корінь *men постійно асоціювався з розумовою діяльністю в більшості традицій. Одрі не бачить у цьому проблеми, оскільки тріада умовна, а поняття дуже схильні до лексичної заміни. Він зазначає, що ті форми тріади, які ми досліджуємо є завжди пізнішими, ніж їх умовні попередники і отже, неможливо реконструювати індоєвропейську поетичну формулу. Це справедливо, але як тоді відрізнити індоєвропейський характер тріади від подібних поняттєвих комплексів в інших традиціях світу?
Одрі аналізує тексти зі Старого Завіту: Повторення Закону 30.12-14, 126 книгу Псалмів, пророка Осію 3.10, а також Еклезіаст. Тут Одрі слідує старій теорії Бруннгофера, який у 1889 р. припустив, що біблійні паттерни були запозичені з іранського зороастризму.
Так само автор стверджує, що формула визнання гріхів у християнському Confiteor (peccavi nimis cogitatione, verbo et opere) була запозиченою із зороастризму.
Наукова цінність книги полягає у всебічному аналізі багатьох проявів тріади в давніх індоєвропейських традиціях досвідченим вченим, який займається цілим рядом поліглоттальних досліджень (включаючи навіть слов'янські та албанські джерела, які зазвичай ігноруються провідними науковцями), і пропонує багато нових власних ідей. Це зокрема обговорення ієрархічних відносин між трьома складовими тріади в різних індоєвропейських традиціях, а також семантичні зсуви, що торкнулися коренів *men, *wekw і *werĝ, які використовувалися для позначення окремих складових тріади.
Особливо цікавим є дослідження можливого впливу тріади на осмислення індоєвропейських ритуалів, таких як ведичні жертвопринесення, елевсинські містерії та божественних постатей, таких як італійська Мінерва. Ці приклади ілюструють, що концепція тріади може бути корисною для дослідження соціальних явищ.
Друга частина книги присвячена різним проявам культу вогню в індоєвропейській традиції. Ця тема на думку автора є тісно пов'язаною із тематикою першої частини книги, і Одрі намагається поєднати їх найцікавішими способами. Наприклад, він стверджує, що бажання та поетичне натхнення пов'язані з вогнем і їх можна вважати "вогнем думки". Стародавні греки вважали, що око має внутрішню якість світла, яке воно проектує на світ, що уможливлює функціонування зору. Дослідник аналізує такі явища, як «вогонь ока» і «вогонь погляду".
Розділ, присвячений "вогню думки і вогню зору" охоплює широкий спектр концептів, включаючи Логос Геракліта, вогонь життя в образі індійського Агні, грецькі поняття φρήν і θυμός (перекладені як вогонь і дим), вогонь бажання і поетичного натхнення і також містить довгу дискусію про тапас, жар індійського аскета.
Розділ під назвою «вогонь слова» досліджує різноманітні асоціації між вогнем та мовою. Наприклад, Bdhaspati тлумачиться як форма Agni. Проте більша частина розділу присвячена магічній силі слів, їх благотворному (наприклад, хвала) і шкідливому впливові (прокляття, сатира, критика) у різних індоєвропейських традиціях. Розділ завершується аналізом походження індійського і грецького театрів; створення яких приписують божествам вогню, Agni та Dionysius (навіть скандинавський бог Loki змушений відповідати профілю як «un ancien Feu»).
Триплет завершується розділом під назвою «вогонь дії», який переважно розглядається як в'язок між різними проявами вогню та функціями індоєвропейських героїв і божеств. Цікавою є тема появи вогню як знамення. Автор робить висновок, що вона найчастіше сповіщає про перемогу, хоча деякі випадки є неоднозначними. Одрі розглядає зв'язки між героями та світлом (наприклад грецькі ϕως і ϕάος) і пропонує серію бінарних опозицій, які контрастують як перемога і світло vs темрявa і поразкa.
Розділ, під назвою "вогонь тіла", є, на мій погляд, найбільш цікавою і зрозумілою частиною монографії , що присвячена аналізу культу вогню, з чудовим поетичним перекладом уривків древніх текстів, які мають велику літературну цінність. Починається він з трактування індоєвропейських слів, що позначають тепло та лихоманку (які походять від кореня *tep) і дослідження уявлень про вогняну природу отрути. Одрі наводить численні докази наявності уявлень про те, що вогонь підтримує життя тварин та рослин і ототожнюється з ним, що вогняну природу має душа людини. Згідно цих вірувань вогонь відіграє велику роль у різних процесах людського організму, таких як прокреація та травлення (слова похідні від кореня «пекти» * pekw). Знамениті уявлення про чотири тілесні рідини давньогрецької медицини знаходять цікаві аналогії в давньоіндійських уявленнях про три тілесні рідини.
У розділі під назвою «вогонь особистості» розкривається зв’язок вогню з уявленнями про особистість в індоєвропейських традиціях. Розглянувши такі концепти, як німб і ореол, Одрі зосереджується на текстах в яких вогонь асоціюється з королівською владою, удачею та багатством. Потім автор звертається до теми соціальних проявів вогню, таких як вогонь трьох каст Ірану та Індії, а наприкінці досліджує магіко-релігійні сили: теджас індійської традиції, фарн іранської, augur римської.
Таким чином, друга частина книги становить єдине ціле, що охоплює широке коло уявлень про вогонь і пов’язані з вогнем явища в різних індоєвропейських традиціях. Це незамінна праця для будь-якого дослідника індоєвропейської міфології, оскільки вогонь є одним із ключових елементів, які формують її характер. Дослідження Одрі базується на автентичних текстах та з спирається на філологічний метод.
Коментарі
Дописати коментар