РЕФЕРАТИВНИЙ ПЕРЕКЛАД

Priest-King of the Warriors and Witch-Queen of the Others. Cargo Cult and Witch Hunt in Indo-European Myth and Reality

Conclusion

Michal Cigán

Doctor of Philosophy

Masaryk University

 (PDF) Priest-King of the Warriors and Witch-Queen of the Others. Cargo Cult and Witch Hunt in Indo-European Myth and Reality (researchgate.net)

Король-жрець воїнів і королева-чарівниця загалу. Карго-культ і полювання на відьом в індоєвропейському міфі та реальності

Висновки

У цій роботі зроблено спробу подати інтерпретацію певних індоєвропейських /ІЄ/ міфологічних сюжетів у їхньому складному контексті. Були взяті до уваги історичні (макроконтекстні) та соціально-когнітивні (мезоконтекстні) аспекти їхнього походження.  Археологічні, лінгвістичні та історичні, а також соціоантропологічні концепції та теорії (wörter und sachen, теорія етногенезу, концепція системи Великої Людини, аналіз карго культу) були застосовані для моделювання контекстуальних аспектів аналізованих міфів.

Завдяки такому підходу вдалося запропонувати інноваційну інтерпретацію традиційної міфологічної теми, а також представити нову.

У першій інтерпретаційній частині книги було розглянуто тему відомого і.-є. міфу творіння. З метою моделювання його мезоконтекстуального тла була зроблена спроба реконструювати певні риси первісної і.-є. соціальної організації.

Стверджується, що стародавні ІЄ суспільства, ймовірно, були організовані за принципами системи Великого Чоловіка (Big Man System). Політична влада перебувала в руках окремих чоловіків, які могли розподіляти ресурси між своїми послідовниками в обмін на їхню підтримку та служіння. Як верховний вождь, Великий Чоловік уособлював як сакральну, так і світську владу, діючи як жрець-цар.

Крім того, стверджується, що антропологічна концепція Системи Великого Чоловіка видається сумісною з теорією етногенезу, виробленою історичною наукою. Теорія етногенезу стверджує, що історичні «етнічні» групи давньої та середньовічної Євразії слід розглядати як ієрархічні політичні одиниці, так звані Gentes, що гуртувалися навколо династичного вождя та ядра його послідовників. Присутність та ім'я вождя і його послідовників (військової дружини) були основними елементами, відповідальними за формування групової ідентичності Gens’. Орієнтація на деякі антропологічно прийнятні моменти теорії етногенезу, видається сумісною з концепцією Системи Великого Чоловіка. Вони були обрані в якості інструменту для моделювання соціального тіла давніх ІЕ груп.

Щодо моделювання макроконтекстуальних процесів, які стоять за ІЄ міфом створення світу, то були застосовані добре відомі ідеї щодо ІЄ прабатьківщини Девіда Ентоні. Ентоні теоретично обґрунтував, що на самому початку існував контакт між двома принципово різними культурними системами. Наприкінці 6 тисячоліття до н.е. на західному кордоні понтійсько-каспійських степів степові мисливці-напівкочівники зіткнулися з цивілізацією осілих хліборобів афро-азійського /АА/ походження.

Пре-прото-індоєвропейські мисливці /PPIE/ досить неохоче приймали сільськогосподарські технології, принесені новими сусідами. Більше того, навіть якщо вони це робили, то протягом кількох поколінь не споживали плоди цих технологій у щоденному раціоні.

Район Дніпровських порогів мав ключове значення в цьому відношенні. Ще з часів останнього льодовикового періоду він був заселений унікальними в культурному відношенні мисливцями, які жили в постійних густонаселених поселеннях. Вони демонстрували підвищений рівень військової активності, диференціацію соціального статусу та незвичну традицію будувати постійні міжпоколінні кладовища. Ці мисливці також почали займатися скотарством; але воно не було джерелом щоденного харчування для цілих поколінь. Вони використовували худобу лише під час жертовних общинних бенкетів, пов'язаних з поховальними церемоніями нової еліти, поява якої пов'язана лише з виникненням скотарства. Іншим важливим моментом було те, що ця інноваційна культура багатих Великих Чоловіків, сакрального скотарства і постійних могильників почала поширюватися на всі інші степові райони як культурний комплекс.

Стверджується, що цей процес демонструє багато рис так званих культів карго. Карго-культи були задокументовані протягом останніх століть у кількох регіонах світу, але здебільшого в південній частині Тихого океану в другій половині XX століття. Вони стали відомі як квазірелігійні рухи, організовані тубільними громадами з метою обожнювання та отримання продуктів західної індустріальної економіки. Наприклад, ритуальне спорудження фіктивних бамбукових аеропортів для магічного отримання західних вантажів.

Однак подальші дослідження показали, що карго-культи є досить складним явищем. Їх можна визначити як відроджуючий соціальний рух, що виникає у суспільствах, які перебувають у кризовому стані. Причиною кризи можуть бути не лише зовнішні, але й внутрішні чинники. Прихід вищої культурної системи є одним з можливих пускових факторів зовнішнього характеру. За умови, що існує достатня міра взаємної подібності між обома взаємодіючими системами (соціальні норми, економічні стратегії тощо), у представників нижчої культури виникає когнітивний дисонанс, спричинений «онтологічним шоком» від присутності вищої системи. Їхнє суспільство починає руйнуватися. На його руїнах формується кластер інноваторів. Вони намагаються знайти вихід з кризи, відповідні заходи, щоб зрівнятися зі своїми розвинутішими опонентами. Оскільки імітація успішної поведінки є базовою адаптивною стратегією гомо сапієнса взагалі, то імітація практик вищої культурної системи часто стає одним із пропонованих рішень. Через існування певних комунікативних бар'єрів, а також зв'язку кризової ситуації з питаннями меншовартості та вищості, наслідувальна поведінка набуває зміщеної семантики, часто з додатковим статусно-маркувальним та релігійним змістом.

Що стосується стародавніх понтійсько-каспійських степів PPIE, то тут стверджується, що прихід розвиненої землеробської цивілізації, ймовірно, спричинив аналогічну соціальну кризу у спільнотах мисливців. Принаймні, в деяких степових районах; на східних кордонах, оскільки це було місце безпосереднього контакту, і в Придніпров'ї, тобто серед унікальних груп соціально розвинених статусних мисливців. Тут цілісність культурної системи мисливців, природно, побудованої навколо культу мисливських тварин, була ослаблена приходом Повелителів звірів - чужинців, які керували тваринами з ще більшою ефективністю, ніж мисливські шамани або надприродні істоти. 

Більше того, перевага фермерів була очевидною оскільки, вони володіли низкою невідомих технологій (житлове будівництво, скотарство, садівництво, металургія міді тощо), а також надлишком їжі. Тоді дуже ймовірно, що мисливці вважали своїх нових сусідів, з якими вони поділяли почуття значущості ритуалу та ієрархії, схожими на них успішними людьми, гідними наслідування. Таким чином, з'являються групи новаторів, нова еліта відродженого суспільства мисливців, які наслідували технології та поведінку хліборобів зі зміщеним (статусно-маркувальним, ритуальним, сакральним) значенням. Це доходило до імітації святкової кераміки, сакрального скотарства тощо. Через практику сакрального скотарства мисливці успішно демонстрували те, що вони рівні з чужинцями, що вони також зможуть стати Володарями Тварин.

Тим не менш, на цьому схожість цього унікального соціального розвитку PPIE з сучасними карго-культами  закінчується, оскільки ці нещодавні приклади були зазвичай короткочасними і зрештою були соціально невдалими. Але не так сталося з розвитком карго-культу в PPIE степах; завдяки сприятливим екологічним умовам нові понтійсько-каспійські пастухи стали займатися скотарством з ще більшою ефективністю, ніж їхні первісні вчителі. Через економічний успіх практик карго культу можна припустити, і археологічні дані, здається, підтверджують це припущення, що інноваційна культурна система була збережена, поширена і врешті-решт здобула позицію офіційної культури в усьому степовому регіоні. Цей процес може допомогти пояснити формування прабатьківщини ПІЕ як культурно однорідної (і більш-менш унікальної) території. 

Висновок про походження культурного ареалу ПІЄ з культу карго призводить до переосмислення традиційної інтерпретації і.-є. міфу про створення світу. Традиційно він розповідає про трьох культурних героїв: братів-близнюків: *Manu- («людина»), *Iemo- («близнюк») та *(S)Th2eur («бик»). Ману приносить в жертву їх обох; з тіла його брата створено світ і суспільство, а з тіла бика - одомашнена фауна і флора. Пара міфічних братів інтерпретується як відображення персонального поділу влади між жерцем і царем в суспільстві PIE .

Міф про близнюків є культурно універсальним і характерним для первісних спільнот. Його популярність, імовірно, пояснюється тим, що він є ідеальним проявом бінарних структурних патернів, за допомогою яких людський розум організовує сприйняття Всесвіту. У задокументованих культах карго новаторські традиційні міфи про близнюків часто пояснювали причини нерівності між аборигенами та західними суспільствами; через первісну помилку одного з братів, предка аборигенів, вони тепер поступаються західним людям, чий предок, другий із братів-близнюків, не робив цієї помилки. Таким чином, сама внутрішня структура і.-є. міфу творіння робить його перспективним кандидатом для карго-культової інтерпретації.

Необхідно також переглянути інтерпретацію самих  міфологічних текстів. Якщо читати їх послідовно, то передбачувані міфологічні наступники *Iemo- зовсім не є типовими чи ідеальними царями; вони є чудовиськами, велетнями або негідними злими правителями. Йдеться про досить негативну істоту. Крім того, припущення про поділ влади між жерцем і царем у суспільстві ПІЄ навряд чи є обґрунтованим. Археологія, антропологія, а також лінгвістика вказують на те, що ПІЄ правитель  був радше Великою Людиною, суб'єктом, який особисто об'єднував релігійну і світську владу.

Тому первісна семантика ІЕ космогонічного міфу  може бути переосмислена як релікт ідеології культу карго. Можливо, на одній із ранніх стадій він являв собою певний тип міфу, наратив, що компенсував неповноцінність мисливців перед хліборобами. У ньому обговорювалося походження чудових технологій чужинців, причини культурної нерівності, а також можливе вирішення цієї проблеми. 

Тут міг проявитися негативний персонаж Proto-*Iemo- ; представник застарілої шаманської еліти хліборобів і/або мисливців, зображуваний як ксеноморфне чудовисько та/або негідний правитель. Його протилежність була реалізована через позитивну постать Proto-*Manu-; представника мисливців та їхніх новаторських лідерів, що демонстративно перемагає (шляхом фізичного, можливо, ритуального знищення) чужорідного чудовиська і негідного правителя.

Один із найхарактерніших мотивів і.-є. міфу творіння – тема руйнування тіла, яка є добрим кандидатом щоб трактуватись як спадщина культу карго. На думку Мері Дуглас, концепція фізичного заперечення людського тіла характерна для суспільства, що переживає кризу, як символічний вираз відмови від свого «соціального тіла», тобто традиційної соціальної системи та її інститутів. Жорстокий вияв цієї ідеї в ІЕ соціогонії, знищення тіла, явно пов'язаного як з колишнім, так і з майбутнім суспільством, говорить про те, що соціальна реальність ПІЄ справді могла виникнути із системи враженої серйозною внутрішньою кризою, можливо, карго-культовою за своєю природою.

Пізніше, коли ця міфологічна історія стала центральним онтологічним наративом стабілізованого та стратифікованого суспільства PIE системи Bеликого Чоловіка, коли минуле культу карго було забуте, її текст змінився відповідно до нових реалій. Він зосередився на проблемі ієрархії та її легітимації. Старіші фольклорні мотиви культу карго, якщо й циркулювали в традиції, але уже були відірвані від свого початкового контексту та значення. Тому вони працювали лише як мотивний фон для іншої, поточної теми ієрархії. Була вигадана історія жерця-царя Ману, людини par excellence, яка створила стратифіковане суспільство. Традиційний супротивник і всі пов'язані з ним старіші фольклорні структури були використані як чинники творіння; брат-близнюк, убитий недостойний правитель, і навіть семантично спустошена (позбавлена ​​своєї початкової ідеології кризи культу карго) тема руйнації тіла.

У другій інтерпретаційній частині книги було зроблено спробу ввести новий IE міфологічний матеріал, так званий міф про полювання на відьом. Знову ж таки, як передумова для подальшого аналізу, спочатку обговорювалося можливе меццо-контекстуальне тло цієї теми.

Стверджується, що давні IE еліти, ймовірно, прийняли дуалістичний світогляд, розділивши свій світ за принципом «ми» та «вони» / «добро» та «зло». Відьму вважали представницею світу зла («вони»), заклятим ворогом, тим, хто прикидається своїм, але приховує збочену природу зовнішнього світу. Іноземці, учасники різних релігійних культів та жінки були найпершими кандидатами на роль відьми/відьмака.

Жінок вважали потенційними відьмами не лише через традиційний маскулінний світогляд архаїчних чоловічоцентричних суспільств. Їх спонукали на цю роль, і особливо елітних жінок, самі принципи системи Великого Чоловіка. В цій системі жінки були виключені з офіційного андроцентричного світу  та патрон-клієнтської мережі. Щоб отримати хоча б якийсь рівень політичного впливу вони були змушені діяти неофіційно, через неформальні тіньові мережі, сформовані або з інших жінок елітного середовища, або з менш успішних чоловіків, які прагнули соціального росту. У фольклорі ця прихована підривна діяльність відобразилась як розповіді про невідомі та альтернативні (чаклунські) сили відьми.

Поряд із таким горизонтальним соціальним дуалізмом (ми vs відьми) система Великого Чоловіка також породила певний вертикальний соціальний дуалізм (еліта проти простолюдинів). Прагматичне суспільство, одержиме успіхом, обов'язково поділяється на вершки - процвітаючих знатних воїнів і маси невдах - недиференційованих простолюдинів. Ця подвійна структура була постійним джерелом потенційної ​​соціальної напруги, а саме: маси зазвичай були роз'єднані і дезінтегровані через гноблення еліт, через безжальний світ формальностей, створений і підтримуваний цими елітами. Тому простолюдини були схильні до повстань, підкреслюючи неформальність, внутрішній досвід, альтернативну духовність, всеосяжну єдність тощо.

Очікувано, що ці два види дуалізму легко прийдуть до взаємної узгодженості  (еліта проти відьом простолюдинів) і, що ще важливіше, це одночасно відображено у світоглядах обох сторін. З погляду еліти, з її ритуально і формально заснованою ідентичністю, маси, схильні до повстань і принципів чаклунства формально заслуговують на те, щоб стати об'єктом хрестового походу очищення від відьом. І навпаки, дезінтегровані маси, відчували своє право діяти проти гнобителів, повставати і підтримувати альтернативні структури влади та ідеї відьом у своєму середовищі.

Цей складний контекст, ймовірно, сформував текст аналізованих міфів про полювання на відьом. Його основна модель неодноразово виявлялася у давніх, середньовічних, а також у сучасних фольклорних джерелах традицій індоєвропейського походження; чоловіча еліта, часто представлена ідеальним героєм, бореться та перемагає відьму, пов'язану з маргіналізованими ідеологічними (чорна магія, некромантія, магічне цілительство, язичництво) та соціальними (простолюдини, слуги, жінки) елементами. Зокрема, мотив воскресіння відьми є найбільш значущою реалізацією її альтернативної неформальної сили та природи.

Відповідно до ідеології, що очищає від відьом, тобто ідеології загального громадського очищення конфлікт часто зображується як довга, кривава і всеосяжна війна. Таким чином, хоча наратив, природно, симпатизує правителям, його значення для всього суспільства часто призводить до ідеї примирливого завершення конфлікту. Проте «щасливий кінець» історії, можливо, відображає і саму соціальну реальність; суть якої полягала в повсякденному спільному житті обох сторін, хоча у взаємній напрузі, але не в остаточній перемозі однієї з них.

Це соціальне тло, ймовірно, зумовило фольклорну стійкість наративу, його синхронну, а також діахронічну стійкість і, таким чином, він нерідко зустрічається в IE традиціях. Оскільки еліти системи Великої людини, ймовірно, становили кістяк IE суспільств  з початку (P)PIE епохи, в їх духовному світі історія полювання на відьом і воєнного конфлікту між королем-священиком та королевою-відьмою завжди була значущою. Тим не менш, дуалістична модель мислення «ми і вони» часто є типовою також і для колективної свідомості егалітарних, досить неспеціалізованих популяцій. Таким чином, з раннього PIE періоду  можна припустити достатню кількість можливостей, сприятливих обставин у всіх локальних типах IE спільнот для створення та постійної підтримки фольклорних оповідань, що стосуються теми полювання на відьом.

Також можна зробити висновок, що загальна природа міфу полювання на відьом залежала від його поточного контексту. У варіантах, що циркулювали в елітному середовищі, підкреслюються політичні аспекти; зло асоціюється з іноземним культом, соціальним безладдям, бунтом. Відьма – ворог держави. У неспеціалізованому середовищі простолюдина основна увага приділялась сільськогосподарським аспектам; зло видається як сільськогосподарське безпліддя, а відьма як ворог природи. Антифемінний зміст міг добре зберігатися незалежно від конкретного середовища через наявність маскулінних тенденцій у світогляді консервативних архаїчних спільнот загалом.