Поцелуйко А.Б.

СТАРОДАВНІ УКРАЇНСЬКІ ЩЕДРІВКИ У СВІТЛІ ПОРІВНЯЛЬНОЇ МУЗИКОЛОГІЇ

(уривок)

Перегляд СТАРОДАВНІ УКРАЇНСЬКІ ЩЕДРІВКИ У СВІТЛІ ПОРІВНЯЛЬНОЇ МУЗИКОЛОГІЇ (vnu.volyn.ua)

 У  даній  статті  ми  зосередимо  увагу  на порівнянні  давніх  українських  щедрівок,  які сягають доби дохристиянської архаїки з індійськими сакральними музичними творами (мантрами). Мантра «Om Namah Shivaya Gurave» (Natesh Craig Ramsell, 2024, р. 154) написана в  тональності  c  moll  у  розмірі  4/4.  Початок першої фрази статичний з плавним низхідним переходом  у  тональність  VII  ступеня  В  dur; поверненням  знову  у  мінор  c  moll  та  завер-шенням  мажорною  тональністю  G  dur.  Важливо зауважити висхідний стрибок кварти, що розвиває низхідну лінію на початку твору. Вже у 2-му реченні «Satchi daananda Murtae» спо-стерігаємо  висхідний  стрибок  квінти,  якому передує низхідний стрибок кварти, що в свою чергу розширює мелодичну лінію і приводить до кульмінації з тональності B dur – в тональність f moll. Наступні третя «Nish prapanchaaya Shaantaya» та четверта «Nira alambaaya Tejase» фрази  на  першій  сильній  долі  помічені  пау-зою, що не менш важливо для подальшого роз-гортання мелодики і акцентування на тон «b», який оспівує чисту кварту вниз і чисту квінту вгору.  Друга  частина  «Om  Namah  Shivaya Gurave»  вирізняється  метро-ритмічними  змі-нами,  а  саме,  подовженою  першою  долею низхідного  ходу,  що  розвиває  таким  самим ритмічним  рисунком  подальші  фрази.  Завершується твір плавним низхідним діатонічним тетрахордом, який Платон і Аристотель називали  лідійським  етичним  ладом  (Поцелуйко, 2024,  с.  164)  та  короткими  тональними  відхиленнями  f-c-B-c.  Тут  можемо  зауважити явно виражені ознаки стихій «Піфагорійської досконалої  незмінної  системи»  (Поцелуйко, 2023) відповідно до інтервалів: нещільної стихії повітря, якій відповідає кварта та щільної стихії води на яку вказує квінта. Доволі  цікавою  у  мелодикою-ритмічному плані  є  мантра  «Не  Ма  Durga»  (Natesh  Craig Ramsell,  2024,  р.  45)  написана  в  тональності ля-мінор у розмірі 4/4. Ця коротка фраза «Не Ма  Durga»  повторюється  шістнадцять  разів упродовж цілого твору і поділяється на чотири частини.  Починається  музична  лінія  тенденцією  мелодичного  розвитку  вгору  і  завершу-ється  низхідним  фрігійським  етичним  ладом. Третя  частина  без  змін  повторює  першу.  Ми бачимо перехід з основної тональності ля мінор в тональність VII ступеня Cоль мажор, з відхи-ленням  в  ре  мінор  IV  ступеня  і  поверненням в основну тональність ля мінор. Друга частина ритмічно пов’язана з першою і третьою части-нами,  а  мелодично,  транспонує  в  тональність мі мінор з переходами a-G-d-e-a. Кожна з цих трьох  частин  закінчується  низхідним  фрігій-ським етичним ладом. Для мантри характерний пунктирний  ритм,  який  тут  подовжує  третю відносно сильну долю в розмірі 4/4, яка в свою чергу  з’єднується  лігою  з  другою  слабкою долею  однакової  висоти.  Кульмінацією  твору є  заключна  частина.  Вона  написана  октавою вище, що і у виконавському плані є контраст-ним  та  досить  складним  явищем.  Чергування секундових ходів вгору та вниз, паузи на пер-шій  сильній  долі  додають  максимального напруження  в  поступовому  кульмінаційному розвитку мелодії. 

Мантра  «Durga  Mahalakshmi  Sarasvati  Ma» (Natesh  Craig  Ramsell,  2024,  р.  43)  написанa в тональності ре мінор у розмірі 4/4. Перша час-тина  твору  монотонно  довгими  тривалостями оспівує  тон  «d»  основної  тональності,  а  далі переходить  у  субдомінантову  групу.  Цікавим моментом  є  відхилення  у  C-g-C-g-C  на  слова «Maa Jay Jay Maa Jay Jay Ma» в якому поміт-ний відтінок фрігійського етичного ладу. Куль-мінаційною фразою «Durga Jay JayMa» завер-шується перша частина мантри. Друга частина мантри «Mahalakshmi Jay Jay Ma» починається низхідним  тетрахордом  b-a-g-f,  який  є  лідій-ським  етичним  ладом  за  Платоном  і  Аристо-телем.  Відповіддю  до  низхідного  лідійського етичного  ладу  виступає  дзеркально-симе-тричний висхідний тетрахорд g-a-b-c на слова «Sarasvasti Mahalakshmi Jay Jay Ma». Заключна частина повторює першу половину другої час-тини,  але  більш  розспівно.  Тут  основний  тон «d» припадає на слабу долю у першій фразі і на відносно сильну в другій фразі. Coda «Ma Jay Jay Ma» oспівана фрігійським етичним ладом g-f-e-d  і  супроводжується  довгими  тривалостями.

 Щедрівка «А в цей дом завітав Бог» (Колядки та  щедрівки,  2005,  с.  49)  написана  в  тональності Соль мажор у розмірі 4/4. Вже з перших тактів щедрівки бачимо низхідний та висхідний стрибок кварти, що як і у мантрі «Om Namah Shivaya» відповідає нещільній стихії повітря за «Піфагорійською  досконалою  незмінною  системою». Упродовж всієї щедрівки ми можемо зустріти  низхідний  тетрахорд  дорійського ладу на слова «Ісус Христос», «ой будь мати», «а  кіпоньки»,  «голубоньки».  Відповіддю  до низхідного  тетрахорду  h-a-g-fis  є  дзеркально-симетричний  висхідний  тетрахорд  fis-g-a-h, що виражає стихію землі за «Піфагорійською досконалою  незмінною  системою»  на  слова «народився», «звеселився», «-ти весела», «-те життю очерет», «-ки як стіжки, готуй пиріжки».

 Щедрівка  «Що  в  бору,  бору»  (Колядки та щедрівки, 2005, с. 52) написана в тональності Ре  мажор  у  розмірі  3/4.  Яскраво  виражений лідійський етичний лад g-fis-e-d на слова «рай розвився  в  домі  його»  припадає  на  кульмінаційну точку, в розгортанні мелодичного звороту обрамленого шістнадцятими тривалостями. Як і у мантрі «Durga Mahalakshmi Sarasvati Ma» він зберігає  свою  цілісність  впродовж  твору.  Для цієї щедрівки характерний повільний темп хоча з дрібними тривалостями на відміну від мантри, яка також виконується повільно, але з довгими тривалостями. Закінчення кожної фрази обрамлене стрибками чистої кварти вниз і вгору, що за Піфагором, відповідає стихії повітря. Щедрівка «Щодрий вечор, пане господару» (Колядки  та  щедрівки,  2005,  с.  64)  написана в тональності В dur, у розмірі 2/4. Починається щедрівка  субдомінантовою  групою  тонів  IV та  II  ступенів  і  завершує  першу  фразу  тоні-кою.  Доволі  статична  мелодія  без  особливого розвитку  найбільш  споріднена  з  початковими фразами першої частини мантри «Durga Mahalakshmi  Sarasvati  Ma»  (Natesh  Craig Ramsell, 2024, р. 43), а подальше розгортання мелодичної  лінії  підкреслює  субдомінантову функцію IV та II ступенів, яка вимальовується впродовж  цілого  твору.  Кульмінаційне  завершення щедрівки окреслене лідійським етичним ладом es-d-c-b на розспівне слово «пирозі».

Висновки і перспективи подальших дослі-джень. На основі музичного аналізу стародав-ніх  українських  щедрівок,  а  саме:«А  в  цей дом завітав Бог», «Що в бору, бору», «Щодрий вечор  пане  господару»  виявлено  їх  структурну  спорідненість  з  індійськими  мантрами «Om Namah Shivaya Gurave», «Не Ма Durga», «Durga  Mahalakshmi  Sarasvati  Ma».  Окреслюючи  ладові  особливості  платонівсько-аристо-телівських  діатонічних  тетрахордів  та  використовуючи  «Досконалу  незмінну  систему піфагорійського звукоряду» елементи якої взаємодіють між собою через тетрактиду вогонь–земля–вода–повітря, у щедрівці «А в цей дом завітав Бог» акцентуємо на наявність низхідних та висхідних стрибків кварти, що як і у мантрі «Om  Namah  Shivaya»  відповідають  нещільній  стихії  повітря.  Всі  вищевказані  щедрівки та  індійські  мантри  споріднені  між  собою  не тільки ритмічно, а й мелодично. Зокрема, для мантри «Не Ма Durga» характерний пунктирний ритм та кожна з трьох частин цієї мантри закінчується  низхідним  фрігійським  етичним ладом.  Мантра  «Om  Namah  Shivaya  Gurave» розвиває низхідну мелодичну лінію на початку твору, подібно до щедрівки «А в цей дом завітав  Бог»,  що  акцентує  низхідний  тетрахорд дорійського ладу. Близька типологічна спорідненість елементів мелодичної структури даних досліджуваних щедрівок і мантр методом аналізу музичних форм, робить правомірним припущення про їх спільну індоєвропейську генетичну  спорідненість.  Таким  чином,  на  основі аналізу  музично-словесного  тексту  ряду  стародавніх  традиційних  етнокультурних  творів, можемо констатувати, що метод аналізу музичних  форм  є  плідним  підходом  до  осягнення важливих структурних особливостей архаїчних народно-пісенних творів і перспективним засобом для подальших досліджень.

Подяка.  Автор  хотів  би  висловити  подяку Балуцькій Н. М. за музикознавчу консультацію.

ЛІТЕРАТУРА:1. Іваницький А. І. Історичний синтаксис фольклору: Проблеми походження, хронологізації та декодування народної музики. Вінниця: Нова книга, 2009. 404 с.2. Клименко І.В. Обрядові мелодії українців у контексті слов’яно-балтського ранньотрадиційного меломасиву: Типологія і географія. Монографія. Київ: НМАУ. 2020. Т. 1. 360 с. 3. Колядки та щедрівки з репертуару етнографічного хору «Гомін» та Київського Кобзарського цеху/Упор. Леопольд Ященко та Катерина Міщенко. Київ. 2005. 186 с.4.  Назаров  Н.А.  Індоєвропейський  музичний  ідіом  та  етногенез  індоєвропейців. Folia  Philologica,  2021. No 2. С. 42–60.5. Поцелуйко А.Б. Українські народні календарно-обрядові пісні як значущий елемент національної культур-ної  ідентичності. Психологічні виміри культури, економіки, управління. Матеріали Всеукраїнського наукового круглого столу«Життєстійкість особистості, економіки та культури суспільства в умовах війни» з нагоди Міжнародного дня жінок та дівчат в науці. Україна, Львів, 11 лютого 2024 р. [відповідальний редактор канд. психол. наук Олег Лозинський]. Львів. 2024. No 26. С. 163–170.6.  Поцелуйко  А.Б.  Архаїчні  індоєвропейські  елементи  музичних  форм  українських  народних  календарно-обрядових пісень. Fine Art and Culture Studies,2023. No 3. С. 93–99.7. Apicella, C., Norenzayan, A., & Henrich, J. (2020). Beyond WEIRD: A review of the last decade and a look ahead to the global laboratory of the future. Evolution and Human Behavior, 41(5), P. 319–329.8. Black, A., & Tylianakis, J. M. (2024). Teach Indigenous knowledge alongside science. Science (6683), P. 592–594.9. Clarke, D. (2014). On not losing heart: A response to Savage and Brown’s Toward a new comparative musicology.Analytical Approaches to World Music, 3(2), P. 1–14.10. Chailly, J. (1956). Le mythe des modes grecs. Acta musicologica, No 28. P. 146–147.11. Comparative musicology: The science of the world’s music. Oxford University Press. 2018. 81 p.12. Helmholtz, H. L. (1954). On the sensations of tone as a physiological basis for the theory of music (2nd English ed.) Vol. 8, 576 p.13. Lükő, G. (1964). Zur Frage der Musikkultur in der slawischen Urzeit. Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae, No 3–4. P. 237–289.14. Natesh Craig Ramsell. (2024). Bliss of Kirtan180+ Kirtan Chants. 206 p.15. Savage, P. E., & Brown, S. (2013). Toward a new comparative musicology. Analytical Approaches to World Music, 2(2), P. 148–197.