РЕФЕРАТИВНИЙ ПЕРЕКЛАД

Loki’s chains, Agni’s yoke, Prometheus Bound, and the Old English Boethius Indo-European myths of the “Binding/Yoking of Fire-Gods” in the light of Comparative Poetics and Cognitive Linguistics

Riccardo Ginevra

Università Cattolica del Sacro Cuore

Milan

(99+) Loki's chains, Agni's yoke, Prometheus Bound, and the Old English Boethius. Indo-European myths of the “Binding/Yoking of Fire-Gods” in the light of Comparative Poetics and Cognitive Linguistics (academia.edu)

Кайдани Локі, ярмо Агні, зв'язаний Прометей та давньоанглійський Боецій

Індоєвропейські міфи про «зв'язування / уярмлення богів вогню» у світлі порівняльної поетики та когнітивної лінгвістики

Анотація: Це дослідження має дві мети. Перша полягає в тому, щоб обґрунтувати реконструкцію індоєвропейського міфу про «зв'язування бога вогню» на основі добре збережених рефлексів у давньоскандинавських і санскритських текстах, а також рештків рефлексів у давньогрецьких і давньоанглійських текстах. Друга, методологічна мета полягає у пропаганді когнітивної лінгвістики як ідеального засобу для синхронного аналізу мовного матеріалу, що застосовується в даний час у порівняльній та діахронічній перспективі в рамках поля  порівняльної ІЄ поетики. Після методологічного вступу, що пояснює теоретичну базу, зокрема поняття «тематичний фрейм» (що поєднує поняття «тема» порівняльної ІЄ поетики  та “фрейм” когнітивної лінгвістики) і «фразеологічна конструкція» (що поєднує поняття «фразеологічне словосполучення» порівняльної ІЄ поетики  та «конструкція» когнітивної лінгвістики), наведено набір цитат, що стосуються фразеологічних зворотів,  5 яких виявлено у текстах скандинавського міфу про «зв'язування Локі» та індійського міфу про «зв'язування Агні», що дозволило реконструювати ІЄ-міф про «зв'язування/захоплення бога вогню», з частковими відповідниками у давньогрецькій традиції «зв'язування/захоплення Прометея» та у різноманітних давньоанглійських текстах, структурованих своєрідною поетикою «зв'язування вогню».

Міф про «Зв'язування Локі» - відомий традиційний наратив дохристиянської Скандинавії, зафіксований у кількох середньовічних давньоскандинавських текстах. Він розповідає про те, як боги схопили і покарали пустотливого бога Локі, прив'язавши його до трьох каменів під землею і повісивши над ним жахливу змію, отрута якої капала йому на обличчя, завдаючи нестерпного болю і викликаючи землетруси, від яких страждаємо ми, смертні, і донині. Дружина Локі Сіґюн намагається полегшити його муки, збираючи отруту в таз, але краплі все одно потрапляють на бога щоразу, коли вона відходить від нього, щоб вилити рідину.

Як уже давно відзначалося, наративні мотиви та структура цього міфу мають низку паралелей не лише в грецькому міфі про зв'язування та катування титана Прометея, засвідченому, зокрема, в епічній поемі Гесіода «Теогонія» та трагедії Есхіла «Прометей закутий», але й у кількох подібних кавказьких легендах, записаних у наш час. Ці тематичні паралелі обговорювалися ще в 1902 році Акселем Олріком, а пізніше (серед інших) Гансеном, які розглядали їх як рефлекси мандрівної усної традиції, що поширилася від свого першоджерела на Кавказі до Греції та Скандинавії.

Така інтерпретація, безумовно, є правдоподібною стосовно деяких конкретних тематичних паралелей, розглянутих Олріком і Хансеном з типологічної точки зору фольклористики. Першою метою цієї розвідки, однак, є виявлення в текстах скандинавського міфу про Локі додаткового набору рис, які, з одного боку, можуть бути виявлені та проаналізовані за допомогою лінгвістичної методології, і які, з іншого боку, мають близькі паралелі не лише у вже згаданій давньогрецькій прометеїстичній традиції, але і в текстах германської традиції Раннього Середньовіччя, а саме давньоанглійської (зокрема, у давньоанглійського літератора Боеція), а також в іншій, дуже віддаленій давній індоєвропейській  індійській традиції. Найбільш чіткі паралелі з історією Локі будуть показані в деяких з найбільш ранніх текстів стародавньої Індії, а саме у ведичних і класичних санскритських текстах про «уярмлення Агні», велика схожість яких з норвезьким переказом вказує на успадкування ІЄ поетичної та міфологічної культури як найбільш вірогідного джерела відповідностей. 

Перш ніж перейти до власне аналізу всіх цих текстів, наступні два підрозділи (1.2 і 1.3) будуть присвячені поясненню підходу, якого ми дотримувалися в дослідженні.

1.2 Порівняльна ІЄ поетика  та усна когнітивна  поетика

На відміну від паралелей, уже відзначених такими вченими, як Олрік і Гансен, усі паралелі, про які йтиметься в цій статті, будуть виявлені шляхом застосування суто лінгвістичної методології до низки текстів (зазвичай усних) традиційного та поетично-літературного характеру, створених кількома мовами ІЄ-сім'ї.

Точніше, всі тексти досліджуватимуться шляхом поєднання двох взаємодоповнюючих підходів, що ґрунтуються на вивченні як давніх мов, так і усних традицій: порівняльної ІЄ поетики  та когнітивної усної поетики.

Усталена дисципліна «порівняльна ІЄ поетика» застосовує метод історико-порівняльного мовознавства до вивчення «ІЄ фразеології», тобто сукупності традиційних формульних словосполучень та інших стійких сполучень слів («лексичних словосполучень») і значень («семантичних словосполучень»), які засвідчені в численних ІЄ традиціях  і, таким чином, дозволяють реконструювати успадковані фразеологічні одиниці, так звані «реконструйовані / успадковані формули / словосполучення / ІЄ поетичні сполучення». 

Яскравим прикладом такої одиниці є успадкована формула «ГЕРОЙ ВБИВАЄ (*gu̯hen-) ЗМІЯ (*h₃egu̯hi-)», яка є відомою реконструкцією Уоткінса здійсненою шляхом порівняння велетенської кількості ІЄ текстів, в яких міфологічний акт змієборства виражено за допомогою сполучення реконструйованого дієслівного кореня *gu̯hen- «вбивати» та реконструйованого іменника *h₃egu̯hi- «змія». Як неодноразово підкреслював сам Уоткінс (а також інші вчені, див., наприклад, García Ramón), лексичні елементи успадкованої формули часто піддаються варіаціям з ряду причин, таких як мовні зміни, синонімія і метрична форма. Таким чином, найбільш стійкий і постійний компонент формули має бути ототожнений з її базовою семантичною структурою, що буде подана тут з англійським порядком слів відповідно до системи (дещо відмінної від системи Уоткінса), викладеної в низці публікацій Хосе Луїса Гарсії Рамона, а саме [semantic.element (corresponding.lexemes) - semantic/syntactic.relationship semantic.element (corresponding.lexemes)], так, наприклад, [hero (герой) - slay (вбиває) (*gu̯hen-) - serpent (змія) (*h₃egu̯hi-) - with weapon (зброєю)]. Дуже важливий момент, який підкреслює Воткінс обговорюючи ІЄ колокацію dragon-slaying (вбивство дракона), полягає в тому, що ця успадкована формула "є провідником центральної теми прототексту, центральною частиною символічної культури носіїв праіндоєвропейської мови". У рамках концепції Уоткінса всі реконструйовані формульні ІЄ словосполучення  завжди слід розуміти як поверхневу реалізацію ІЄ «семантичних тем», які «в сукупності є вербальним вираженням культури індоєвропейців» (Watkins). Добре відомо, що Уоткінсові визначення «ІЄ формули» та «ІЄ теми» хоча й перебували під сильним впливом, але водночас багато в чому відрізнялися від визначень ''формули'' і ''теми'' Паррі та Лорда, двох вчених, які вперше продемонстрували усно-формульний характер гомерівської поезії та започаткували наукове вивчення усно-традиційної поетики.

З огляду на це, лінгвістичний матеріал, який вивчається в діахронічній перспективі в межах порівняльної ІЄ поетики, тут синхронно інтерпретується крізь призму нещодавно створеної галузі когнітивної усної поетики, яка застосовує результати когнітивної лінгвістики до досліджень усних традицій, у слід за Паррі та Лордом. У рамках цього підходу за допомогою когнітивно-лінгвістичних понять «конструкція» і «семантичні фрейми» переосмислюються дві основні категорії усно-традиційної поетики - формули і теми. 

Конструкцію в широкому сенсі визначають як «сполучення форми та значення» (Goldberg), тоді як семантичні фрейми - це «сценарні концептуальні структури, що описують певний тип ситуації, об'єкта чи події разом з її учасниками та реквізитом» (Ruppenhofer): наприклад, проста англійська перехідна конструкція [X - вбив - Y], реалізована реченням ''Calvert slays the dragon'', є формально-змістовою парою, в якій дієслово slay (так зване «цільове» слово) «викликає» (тобто, дає доступ до) складного «семантичного фрейму» killing (frame 590 in the Berkeley English FrameNet 1.7) за участю кількох так званих «елементів фрейму» (наприклад, вбивця, жертва, знаряддя, спосіб, час), два з яких тут відкрито виражені суб'єктом X та об'єктом Y (вбивця та жертва акту вбивства відповідно).

Паган Кановас та Антович стверджують, що спосіб, у який «теорія усних формул не розглядає формули ізольовано, а розглядає їх як словесні патерни, що багаторазово використовуються в межах тематичних одиниць (подорож, від'їзд, прибуття, молитва, погроза, збори, битва, послання тощо)», збігається з тим, як у когнітивній лінгвістиці «конструкції, як правило, інтерпретуються в межах фреймів»: іншими словами, оскільки поетична мова є регістром мови, формули можуть бути інтерпретовані як підтип конструкцій, а теми - як підтип фреймів. Це просте рівняння спонукає нас використовувати інструменти сучасної когнітивно-лінгвістичної теорії для подальшого розвитку Уоткінсового історико-порівняльного поняття ІЄ формули як «набору фраз, які є носіями» ІЄ тем. Додатковим стимулом для компаративістичного дослідження є той факт, що інноваційні конструктивні підходи до окремих давніх уснопоетичних традицій принесли дуже багатообіцяючі результати, наприклад, роботи Боццоне присвячені гомерівським формулам і Фрога присвячені кеннінґам.

Опираючись на таке розуміння, я пропоную називати будь-який формульний вираз або фразеологічний патерн, проаналізований або реконструйований у цьому дослідженні, «формульною» або «фразеологічною конструкцією», тобто фразеологічною парою «форма-значення», яка була закріплена шляхом повторення у рамках усної традиції, та розуміти її синхронічно як мовну структуру, функція якої викликати певний «тематичний фрейм», тобто семантичний фрейм, що передавався як культурно значущий елемент (будучи неодноразово “тематизованим”) у рамках даної усної традиції (що відповідає поняттю «традиційна тема» Уоткінса).

Так, наприклад, ІЕ-колокація [hero - slay (*gu̯hen-) - serpent (*h₃egu̯hi-)] інтерпретується як фразеологічна конструкція, що викликає (культурно дуже помітний) ІЕ-тематичний фрейм dragon-slaying з кількома фреймовими елементами (наприклад, герой, змія, зброя, спосіб, час), але відкрито виражає тільки два з них, а саме універсального героя (міфологічного вбивцю) і змія (конкретну жертву цієї міфологічної події), причому останній елемент, своєю чергою, викликається лексемою *h₃egu̯hi- (пари форма-значення, лексеми та імена також являють собою підтип конструкції).

Друга, методологічна мета цієї статті, таким чином, полягає в тому, щоб відстоювати когнітивну усну поетику та когнітивну лінгвістику загалом як ідеальну основу для синхронного аналізу лінгвістичного матеріалу, що вивчається в даний час у порівняльній та діахронічній перспективі в межах галузі порівняльної і-є поетики.

1.3 Структура дослідження та попередні міркування

Це дослідження буде побудовано наступним чином. Спочатку буде виявлено (індуктивно, знизу вгору) та проаналізовано набір з п'яти тематичних фреймів (a-e) та відповідних фразеологізмів, що зустрічаються в текстах як скандинавського міфу про «зв'язування Локі» (Розділ 2), так і індійського міфу про «уярмлення Агні» (Розділ 3), що дозволить виявити низку нетривіальних паралелей, які дають змогу реконструювати індоєвропейський міф про «зв'язування Бога Вогню» (Розділ 4). Далі будуть виявлені часткові відповідності (дедуктивно, зверху-вниз) у тематичних фреймах і фразеологічних конструкціях, засвідчених у давньогрецькій традиції «зв'язування/захоплення Прометея» (розділ 5), а також у різних давньоанглійських текстах, структурованих своєрідною поетикою «зв'язування вогню» (розділ 6), і обидва будуть інтерпретовані як часткові рефлекси однієї і тієї ж успадкованої традиції, реконструйованої на основі скандинавських та інших індоєвропейських свідчень. 

Найважливіша відповідність між усіма цими міфологічними та поетичними традиціями полягає в тому, що центральною подією наративно-логічної послідовності (а також ритуальної послідовності в у традиції Індії) є засвідчення тематичного фрейму (c) зв'язування/уярмлення, основні елементи якого завжди викликаються рефлексом успадкованої (явно формульної) фразеологічної конструкції (c) [бог(и) - зв'язали/уярмили - бога вогню]. Далі буде показано, що існують паралелі між характеристиками (а) зв'язаного/уярмленого протагоніста, а також між частинами наративів, дія в яких відбувається (б) до зв'язування/уярмлення, (г) після зв'язування/уярмлення, і навіть (д) під час звільнення від пут/ярма. Відповідні особливості кожного тематичного фрейму обговорюватимуться в кількох пронумерованих пунктах, які не зовсім відповідають елементам фрейму: наприклад, відповідні особливості згаданого вище тематичного фрейму (c) зв'язування/уярмлення аналізуються в трьох пунктах (п. 1-3), які не зовсім відповідають трьом елементам фрейму: перший пункт (п. 1)  зосереджується на всій конструкції [боги - зв'язали/уярмили - бога вогню], яка виражає щонайменше два фреймові елементи (агент і пацієнт) події зв'язування/уярмлення; натомість у кожному з двох інших пунктів (п.2-3) обговорюється конкретний фреймовий елемент події зв'язування/закуття (інструмент і місце, відповідно).

З огляду на те, що в кожному з процитованих у цьому дослідженні текстів одночасно зустрічається величезна - важко вимірювана - кількість фреймів і конструкцій, повний аналіз яких значно перевищив би обсяг цієї розвідки, будуть застосовуватись наступні обмеження:

 у цьому аналізі розглядатимуться виключно фрейми та конструкції, які мають як сюжетно-логічні зв'язки з центральним зв'язуючим/уярмлюючим тематичним фреймом, так і з принаймні однією з трьох вибраних нами ІЄ традицій;

- тому, хоча всі тематичні фрейми та фреймові елементи, згадані тут, завжди мають бути викликаними якимись конкретними словами та конструкціями, тут розглядатимуться лише ті слова та фразеологізми, які є релевантними для нашого порівняльного аналізу, тобто ті, що мають формальні паралелі в інших ІЄ традиціях , - відповідно, якщо між текстами, які чітко засвідчують ті самі фрейми та фреймові елементи, не вдається виявити релевантних для нашого порівняльного аналізу слів і фразеологізмів, паралелі розглядатимуться виключно як такі, що стосуються семантико-концептуального матеріалу, який не має формальних відповідностей.

На відміну від інших компаративних підходів до міфології, які не застосовують методологію, засновану на лінгвістичних даних, у межах цього дослідження паралелі, що стосуються виключно семантико-концептуального матеріалу, такого як тематичні фрейми та фреймові елементи (а не відповідні їм конструкції), проводитимуться лише за умови, що такі елементи мають певний наративно-логічний зв'язок - так званий «синтагматичний» зв'язок або «суміжність» - з надійно реконструйованим центральним тематичним фреймом зв'язування/уярмлення, який, як буде показано нижче, завжди виражений у текстах за допомогою мовного матеріалу, що відображає успадковану фразеологічну конструкцію [бог(и) - зв'язують/уярмлють - вогняного бога]. Це обмеження дозволить нам реконструювати успадковану послідовність тематичних фреймів і фразеологічних конструкцій - тобто, усний традиційний міфологічний наратив, що обертається навколо нашого центрального тематичного фрейму і фразеологічної конструкції, «з достатньо контигуальними зв'язками (contiguity relations), щоб не бути поясненими простою випадковою схожістю».

2 Норвезький міф про «Зв'язування Локі»

Історія про «Зв'язування Локі» - одна з найвідоміших міфологічних оповідей дохристиянської Скандинавії, засвідчена різноманітними середньовічними текстами написаними давньоісландською мовою. Найповнішими джерелами цього міфу є заключна проза анонімної поеми Локасенна «Сварка Локі» (Ls.) та 50 розділ «Витівки Гюльфі» (Gylf.) прозової «Едди» Сноррі Стурлусона (1179-1241 рр. н. е.). Деталі міфу про Локі, що мають найбільше значення для цього дослідження, розглядаються у наступних підрозділах (2.1-2.5) і узагальнюються в заключному підрозділі (2.6).

2.1 Тематичний фрейм (а), фонові відмості про Локі: бог - чоловічої статі, пов'язаний з вогнем, вбивця бога світла та чоловік богині, що асоціюється з виливанням рідини.

Як уже зазначалось вище, з когнітивно-лінгвістичної точки зору, слова є конструкціями, тобто фреймовими сполученнями форми та значення: «значення слова можна зрозуміти лише з огляду на структуроване тло досвіду, переконань чи практик, що становить своєрідну концептуальну передумову для розуміння значення» (Fillmore & Atkins). Те ж саме стосується і власних імен та епітетів: з огляду на традиційний характер усних давньоскандинавських переказів про Локі в яких він постає протагоністом, одна лише згадка імені бога Локі або будь-якого його епітета негайно викликала б у свідомості аудиторії тематичний фрейм (а), «структуроване тло» кількох традиційних рис та функцій цього персонажа, деякі з яких (а.1-3) є найбільш релевантними для нашого порівняльного аналізу.

По-перше (a.1), Локі - чоловіче божество, яке має первісний зв'язок з поняттям вогонь: у скандинавській літературі Локі та вогонь мають щонайменше кілька асоціацій, наприклад, вірування, що підземні рухи Локі викликають землетруси. Це точно відповідає космологічному віровченню, засвідченому в давньонорвезькому «Королівському дзеркалі» Konungs Skuggsjá (прим. 2), про те, що землетруси спричиняються підземними рухами вогню. По-друге (а.2), як відомо, Локі є міфологічним персонажем, відповідальним за смерть Бальдра, норвезького бога, тісно пов'язаного зі світлом, який, як відомо, помирає, бувши пронизаним гілкою омели, випущеною в якості стріли сліпим богом  Hǫðr, яким Локі управляв як маріонеткою.

По-третє (а.3 ), у Локі є дружина на ім'я  Sigyn, яка прямо асоціюється з виливанням рідини (ex. 5), а саме з отрутою, яка капає на обличчя Локі під час його ув'язнення; Про цю асоціацію свідчить навіть саме ім'я його дружини, ON Sígyn, яке є рефлексом протогерманського (PGmc) *sīg-un-jō- та PIE *sei̯ku̯-én-ih₂-/-n̥ -i̯éh₂- «вона ллє» (корінь *sei̯ku̯- “лити”) однокореневим ведійському °séc-an-ī- у upa-sécanī- «той, що ллє», 'ківш для наливання' (Ginevra).

(a.1) Локі - бог-чоловік, пов'язаний із поняттям вогню: наприклад, підземні рухи Локі та вогню вважаються причиною землетрусів.

(1) Þá kippisk hann svá hart við at jǫrð ǫll skelfr. Þat kallið þér landskjálpta. Þar liggr hann í bǫndum til ragnarøkrs.

'Потім він відсахнувся так сильно, що вся земля затремтіла. Це те, що

ви називаєте землетрусом. Там він лежатиме в кайданах до Рагнарьока". Gylf. 50 

(2) Enn þar sem þier rædit um at svo mikil gnott verdur elldsinz j grundvollum landsinz at landskiaalftar verdi af umbroti elldsins

«Ти також сказав, що пожежі в надрах землі такі великі, що землетруси виникають від бурхливого руху вогню». Konungs skuggsjá 14 manuscript B.

(a.2) Локі примушує бога світла Бальдра бути пронизаним омелою (3) Hann er svá fagr álitum ok bjartr svá at lýsir af honum

«Він (Бальдр) такий прекрасний на вигляд і такий світлий, що світло променить з нього» Gylf. 22

(4) Hǫðr tók mistiltein ok skaut at Baldri at tilvísun Loka. Flaug skotit í

gǫgnum hann ok fell hann dauðr til jarðar

'Hǫðr зірвав омелу і вистрілив нею у Бальдра керований Локі. Вона пролетіла крізь нього, і він замертво впав на землю" Gylf. 49

(a.3) Дружина Локі тісно пов'язана з виливанням рідини 

(5) En Sigyn kona hans stendr hjá honum ok heldr mundlaugu undir eitrdropa. En þá er full er mundlaugin þá gengr hon ok slær út eitrinu.

'Але його дружина  Sigyn стоїть поруч із ним, тримаючи тазик під краплями отрути. І коли тазик наповнюється, вона йде і виливає отруту" Gylf. 50

2.2 Тематичний фрейм (b) зв'язування: Втеча Локі та його переховування у воді, етіологія за участю риб і його остаточне ув'язнення богами.

Власне розповідь розпочинається з невдалої спроби Локі уникнути того, щоб бути впійманим богами, які хочуть покарати його за причетність до смерті Бальдра (згідно з Gylf. 50), або за неналежну поведінку під час бенкету (Ls.). Тематичний фрейм (b), що лежить в основі цього міфу, насправді є складним фреймом, який містить два підфрейми - втеча/переховування і полон (дві підподії, які семантично доповнюють одна одну як підподії однієї складної події). Фрейм має кілька особливостей (b.1-4), що мають значення для цього дослідження.

По-перше, мінімальними фразеологізмами, що асоціюються з втечею/переховуванням Локі (b.1), є фразеологізми [Loki - рухатись - геть] (hljóp hannx á brauty «він втік геть»  та [Loki - ховатись] (hannx fal sik «він сховався» та falz Lokix «Локі сховався».

По-друге, наступним важливим елементом є мета/місце втечі/переховування (б.2). З усіх можливих місць Локі вирішує сховатися у fors «водоспаді» і в á “річці”, тобто у воді: цей елемент виражений фразеологічними конструкціями [Локі - ховатись - у воді] (hannx falz í Fránangrsforsiy «він сховався  у водоспаді Франангрі») та [Loki - переміщатись - у воді] (hannx hljóp í ánay ''він стрибнув/побіг до річки''.

Третьою особливістю цього розділу є включення (b.3) етіологія, пов'язана з рибами: Втеча Локі є основною причиною того, що тіло «лосося» має звужену форму поблизу хвоста.

Нарешті (b.4 ), епізод втечі/переховування Локі не може бути відокремленим від епізоду його захоплення богами, що виражається конструкціями [боги - ловити/схопити - Локі] (tóco æsirx hanny “боги зловили його”) та [боги - принести - Локі - до місця (віддаленого від води)] (farit með hanny í helli nokkvornz ''його віднесли [боги] до печери [подалі від водоспаду та річки]''.

(b.1) Втеча Локі: конструкції [Локі - рухатись - геть] та [Локі - ховатись]

(6) Þá er guðin váru orðin honum svá reið sem ván var, hljóp hann á braut ok fal sik

“Боги розгнівалися на нього, як і слід було очікувати, він (Локі) втік і сховався” Gylf. 50

(7) Enn eptir þetta falz Loki

“І після цього Локі сховався” Ls. final prose

(b.2) вода як мета/локація: конструкції [Локі - ховатись - у воді] та [Локі - переміщатись - до води]

(8) Enn eptir þetta falz Loki í Fránangrsforsi

“Після цього Локі сховався у водоспаді Франангр” Ls. final prose

(9) En opt um daga brá hann sér í laxlíki ok falsk þá þar sem heitir Franangrsfors. [...] þá sá hann at Æsir áttu skamt til hans [...]. Hann hljóp þegar upp ok út í ána

'Але вдень він (Локі) часто перетворювався на лосося і ховався в місці, яке називається водоспад Франангр. [...] Тоді він помітив, що боги знаходяться на невеликій відстані від нього [...]. Він негайно стрибнув/побіг до річки Gylf. 50

(b.3) Зв'язок втечі Локі з етіологією, пов'язаною з рибою

(10) Þórr greip eptir honum ok tók um hann ok rendi hann í hendi honum svá atstaðar nam hǫndin við sporðinn. Ok er fyrir þá sǫk laxinn aptrmjór.

"Тор зловив його, вхопивши рукою. А той став вислизати, тож рука Тора стиснула хвіст, ось чому лосось ззаду вузький. " Gylf. 50

(b.4) Врешті-решт Локі впіймали: конструкції [боги - впіймати/схопити - Локі] та [боги - принести - Локі - до місця (подалі від води)]

(11) Enn eptir þetta falz Loki í Fránangrsforsi í lax líki. Þar tóco æsir hann

'І після цього Локі сховався у водоспаді Франангр у вигляді лосося. Там його зловили боги".

 Nú var Loki tekinn griðalauss ok farit með hann í helli nokkvorn

'Тепер Локі жорстко схопили і відвели до печери (тобто, подалі від річки).

2.3 Тематичний фрейм (c), центральна подія оповіді: зв'язування Локі богами

Одразу після епізоду з втечею/переховуванням/схопленням відбувається центральна подія міфу : (в) зв'язування Локі. Кілька деталей цього тематичного фрейму особливо важливі для нашого аналізу.

По-перше, мінімальною фразеологічною одиницею, що викликає цей центральний тематичний фрейм, є (c.1) фразеологічна конструкція [боги - в'язати - Loki] ( Æsirx bundu Lokay «боги зв'язали Loki» ; в деяких варіантах вона пасивізована, що відкрито виражає як суб'єкт, так і об'єкт акту зв'язування. Об'єктно-орієнтованим номіналізованим рефлексом цієї самої конструкції є епітет Локі hinn bundni «зв'язаний» (Skáldskaparmál 16), субстантивований дієприкметник минулого часу bundinn від того самого дієслова binda «to binda». В еддичній міфологічній поемі Vǫluspá «Пророцтво провидиці» (Vsp.) сцена  натомість викликається словом haftr «полонений» (hapt Loca). Використання слів binda і haftr у в описі зв'язування Локі має германські паралелі з їхніми давньоанглійськими аналогами, як буде показано нижче (розділ 6 про відповідні тематичні фрейми (c).

Ще одним елементом фрейму, який також має відношення до цього дослідження, є (c.2) своєрідний інструмент зв'язування: Локі в'яжуть за допомогою нутрощів його власного сина Nari.

 Локі прив'язали до (с. 3) особливого місця. Це три камені, що відповідають трьом частинам тіла Локі, що виражено тричленною конструкцією, яка індексує все тіло Локі, а саме [плечі - поперек - коліна] (undir herðumx [...] undir lendumy [...] undir knésfótumz «під його плечима [...] під попереком [...] під тильними сторонами колін».

2.4 Тематичний фрейм (d) після зв'яування: виливання рідини на обличчя Локі

Після зв'язування Локі одразу ж слідує тематичний фрейм (d), що представляє сцену з виливанням рідини: зміїна отрута капає на обличчя Локі, а його дружина Сіґюн збирає рідину в таз і виливає її щоразу, коли таз стає повним.

Враховуючи, що асоціації Локі з вогнем (див. розділ 2.1 вище) вказують на його походження як (принаймні часткового) рефлексу давнього бога вогню, а також те, що фразеологічна конструкція [отрута - вогонь] була поетичним перифразом (так званим кеннінгом) для концепту вода, то акт який виконує Сіґюн - збирання та виливання отрути, яка капає на обличчя Локі нагадує виливання води або інших рідин у жертовний вогонь (Ginevra).

Ця ритуальна інтерпретація міфологічної сцени знаходить підтримку в реконструкції ритуалів вогню, пов'язаних з виливанням рідини в дохристиянській скандинавській релігійній практиці, зробленій археологом Каліффом - на основі археологічних даних із Скандинавії бронзового та залізного віку.

(d) Зв'язування Локі супроводжується виливанням рідини

(19) Þá tók Skaði eitrorm ok festi upp yfir hann svá at eitrit skyldi drjúpa ór orminum í andlit honum. En Sigyn kona hans stendr hjá honum ok heldr mundlaugu undir eitrdropa. En þá er full er mundlaugin þá gengr hon ok slær út eitrinu

'Тоді Скаді дістав отруйну змію і закріпив її так, щоб отрута зі змії капала  йому (Локі) на обличчя. Але його дружина Сіґюн стоїть поруч з ним, тримаючи тазик під краплями отрути. І коли тазик наповнюється, вона йде і виливає отруту." 

2.5 Тематичний фрейм (e), звільнення Локі (і вогню) від пут: кінець  часів, рух Локі, руїна і знищення

Останній тематичний фрейм (e), що лежить в основі скандинавського наративу і аналізується в цій розвідці включає в себе остаточне звільнення Локі від пут - як описано наприклад, у тексті еддичної поеми «Сни Бальдра» (Baldrs draumar). Декілька деталей цього тематичного фрейму ( 1-3) є дуже важливими.

По-перше, час події (д.1): Звільнення Локі відбудеться наприкінці часів, коли скандинавський міфічний всесвіт доживе до своїх останніх днів.

По-друге, звільнення бога асоціюється з (e.2) його виходом з полону, що виражається фразеологізмом [звільнення - Loki - рух] (laussx Lokiy

líðr «звільнений, Локі рухається»).

По-третє, за звільненням одразу ж слідує (е.3) руїна та знищення: тобто, відома міфологічна катастрофа під назвою Ragnarǫk «Загибель богів»,  - в якій боги і весь всесвіт буде спочатку знищено, а потім відроджено.

Як уже згадувалося вище, Локі мав (принаймні спочатку) відношення до концепту вогонь. Тому доречно згадати, що тематичний фрейм fire released (вогонь звільняється), подібний за структурою та фразеологізмом до Loki's release (Локі звільняється), не лише викристалізувався у відомій фразеологічній конструкції eldr verðr lauss «вогонь виривається на волю», але й засвідчений, наприклад, у поемі Sturla Þórðarson Hákonarkviða. У цьому тексті бурхливий вогонь описується як leystan elris gram «випущений пес вільхи» і асоціюється  (e.2) з рухом (svipkárr selju rakki grenjandi fór «лютий пес вільхи біг з виттям») та (e.3) з руїною і знищенням (svalg hvert hús heitum munni viðar hundr Verma bygðar «лісовий пес проковтнув своєю гарячою пащею усі хати поселення Vermir").

(e) Звільнення Локі: відбувається (e.1) наприкінці часу;  пов'язане з (e.2) вільним рухом Локі і викликається конструкцією [звільнений - Loki - рухатись]; за ним слідують

(д.3) руйнування і знищення. Останні дві ознаки мають паралелі в тематичному фреймі «звільнений вогонь».

(20) er lauss Loki / líðr ór bǫndom / oc ragna rǫc / riúfendr koma.

'Локі, звільнившись від своїх уз, розриваючи все на частини, наближає Загибель Богів' Bdr. 14.5-8

(21) þá er lofðungr / leystan hafði / elris gram / eski mettan. / Svalg hvert hús heitum munni / viðar hundr / Verma bygðar, / ok svipkárr / selju rakki / з garðshlið / grenjandi fór.

'коли господар наситив відпущеного пса вільхи (тобто вогонь) ясенем. Лісовий гончак (вогонь) поглинув усі будинки поселення Вермір своєю гарячою пащею. Жорстокий пес вільхи (вогонь) з виттям пронісся через дворові ворота».

Sturla Þórðarson, Hákonarkviða 7.5–8.8

2.6 Тематичні фрейми (а-д): наративна структура «Перстень Локі»

Як було показано в попередніх розділах (2.1-2.5) можна виділити наративну послідовність п'яти тематичних фреймів (а-д), деякі з яких викликаються фразеологічними конструкціями, що,  є  елементом, який лежить в основі міфу про «уярмлення Локі», а саме: фразеологізмами, які, як буде показано нижче, є особливо релевантними з точки зору порівняльної ІЄ перспективи.

Зрозуміло, що ця (ймовірно, успадкована) традиційна структура не обов'язково є єдиним компонентом, який лежить в основі проаналізованих нами скандинавських текстів: навпаки, як і всі традиційні тексти, вони, ймовірно, формувались під впливом ряду чинників впродовж свого історичного розвитку та усної передачі (наприклад, мотивів християнської культури, враховуючи, що всі вони були записані в період Середньовіччя).

Таким чином, наративну структуру п'яти тематичних фреймів та їхні відповідні конструкції можна схематизувати так, як показано в наведеному нижче переліку. Як ми побачимо в наступному розділі (§3), цей схематичний комплекс має низку паралелей у традиційних індійських текстах про «уярмлення Агні».

(а) Загальна інформація про Локі

(a.1) бог-чоловік (первісно) асоціюється з вогнем,

(a.2) який змушує бога світла Бальдра бути пронизаним гілкою омели,

(a.3) і чия дружина Сіґюн асоціюється з литтям рідини

(b) Перед уярмленням: втеча/переховування-захоплення

(b.1) Локі тікає: [Локі - тікає], [Локі - ховається].

(b.2) у воді: [Локі - ховається - у воді], [Локі - рухається - до води].

(b.3) зв'язок з етіологією, пов'язаною з рибою

(b.4) Локі нарешті потрапляє в полон: [боги - ловлять/хапають - Локі], [боги - приносять - Локі - до місця (віддаленого від води)].

(в) Зв'язування

(в.1) Локі зв'язують боги: [боги - зв'язують - Локі], 

(в.2) за допомогою ланцюгів, зроблених з нутрощів сина Локі

(в.3) він прив'язаний до 3 каменів, що відповідають 3 частинам тіла Локі: [плечі - поперек - коліна]

(г) Після прив'язування: виливання рідини

(д) Отрута капає на обличчя Локі

(е) Звільнення від пут

(e.1) звільнення Локі відбувається наприкінці часів

(e.2) за ним слідує його рух: [звільнений - Локі - рухається].

(e.3) і руйнація та знищення світу

3 Індійський міф про «уярмлення Агні»

Кілька міфологічних та ритуальних текстів індійців, написаних на ведичному та класичному різновидах санскриту, засвідчують традиційний наратив, який можна назвати «уярмлення Агні». Більшість з цих текстів були предметом ретельного дослідження з позицій індійської філології та історії релігії такими вченими, як Крік та Феллер, які здебільшого зосереджувалися на першій частині цього традиційного комплексу, а саме на мотиві «переховування Агні» (обговорюватиметься нижче в розділі 3.2). Натомість цей аналіз зосередиться на цілій темі «уярмлення Агні», яка засвідчена у двох найдавніших і найповніших ведичних джерелах, а саме Ріґведі (РВ; приблизно кінець 2-го тисячоліття до н.е.) та Шатапатха Брахмані (ШБ; перша половина 1-го тисячоліття до н.е.). Деталі індійського міфу про Агні, що є найбільш важливими для цього дослідження, обговорюватимуться в наступних підрозділах (3.1-3.5) і підсумоватимуться в останньому підрозділі (3.6).

3.1 Тематичний фрейм (а), базова інформація про Агні: «Вогонь(-бог)», ранить бога Сонця і любить божественні Води

Усні перекази про нашого індійського протагоніста, Агні, очевидно, були частиною ведичної та класичної санскритської традиційної культури; тому, як і у випадку з Локі можна припустити, що будь-яка згадка про бога Агні - названого чи то його найпоширенішим ім'ям, чи то якимось особливим його епітетом - негайно викликала б у аудиторії фоновий фрейм 

(а) традиційні риси та зв'язки цього божества (а.1-3) є особливо актуальними для даного дослідження.

По-перше (а.1), як відомо, Агні - бог чоловічої статі, який, очевидно, має найтісніший зв'язок з поняттям вогню в індійській міфології: його ім'я Агні буквально означає «вогонь», і він є богом, який, серед іншого, головує над ритуальним вогнем, що використовується для виконання жертвопринесень богам.

По-друге (а.2), Агні смертельно ранить бога, який асоціюється зі світлом у міфі про «Поранене Сонце» реконструйованому Jamison. В межах цього давнього наративу, Агні, якого називають  Svàr-bhānu- (той хто величний як Сонце) або просто  ástar - “лучник”, пронизує бога Сонця або бога Неба метальною зброєю (didyúm).

По-третє (а.3), партнерки Агні тісно асоціюються з текучою водою або розлитою рідиною: бог кохається з божественними Водами у ведичному міфі, а також з річкою Gaṅgā у класичному санскритському епосі (пор. Махабгарата 13.84.53). Його законна дружина зветься Сваха. Це богиня, чиє ім'я відображає традиційне звернення svāhā!, яке виголошується під час специфічних жертвоприношень (наприклад, жертвоприношень sóma-, пор. RV 3.50.1 та passim; про sóma див. нижче, розділ 3.4) і яка, на думку Донігера О'Флаерті (Doniger O'Flaherty), була  уособленням (переважно рідкої) офіри як «природного партнера жертовного вогню».

(а.1) Агні - божество чоловічої статі пов'язане з вогнем

(22) vayā́íd agne agnáyas te anyé / tuvé víśve amŕ̥ tā mādayante «Інші вогні - це лише твої відблиски, Агні. В тобі всі безсмертні досягають блаженства (насолоджуючись жертвопринесеннями)». RV 1.59.1ab

(а.2) Агні (як Svarbhānu) пронизує бога світла (Сонце або Небо) метальною зброєю

(23) yát tvā sūrya súvarbhānus / támasāvidhyad āsuráḥ «Коли, о Сонце, Сварбгану Асура пронизав тебе темрявою» RV 5.40.5ab

(24) sr̥jád ástā dhr̥ṣatā́didyúm asmai «Лучник (Аґні) сміливо випустив стрілу в нього (Батька Неба)» RV 1.71.5c

(a.3) Жінки-партнерки Агні тісно пов'язані з водою.

(25) agnír ha vā́apò 'bhídadhyau mithunyā̀bhiḥ syām íti

Одного разу Аґні кинув погляд на води: ''Чи можу я з'єднатися з ними? подумав він''. ШБ 2.1.1.

3.2 Тематичний фрейм (b), до уярмлення: Втеча Агні та переховування у воді, етіологія, пов'язана з рибою, і його остаточне упіймання богами.

Як і у відповідному розділі скандинавського міфу, в індійському міфі поневоленню Агні богами передує складний тематичний фрейм (b), що включає щонайменше два субфрейми: втечу/переховування та захоплення. Вони описують страх бога перед процедурою та його невдалу спробу уникнути її за будь-яку ціну, і складаються з кількох деталей (б.1-4), які тут є релевантними.

По-перше, мінімальними фразеологізмами, що відтворюють втечу Агні (б.1), є фразеологізми [Agni - рухатись - геть] (вед. dūrámy āyaṃ «Я втік далеко ) та [Agni - ховатися] (sáx nílilye «Він сховався»).

Другою важливою деталлю є мета/місце, куди Агні вирішує втекти і сховатися, а саме - вода (б.2), елемент фрейму, що чітко виражений у більш конкретних конструкціях [Агні - сховатися - у воді] (епітет Агні  ápagūḷham apsúy ''той, хто був захований у водяній стихії'') і [Agni - переміщатися - у водну стихію] (sòx 'paḥy práviveśa ''він увійшов у воду'').

Пізніший виклад цього міфу, що міститься у відомому санскритському епосі «Махабхарата», засвідчує досить цікаву паралель із відповідним розділом скандинавського міфу, а саме включення в оповідь (b.3) етіологій за участю різних видів тварин, у тому числі риб: Втеча Агні є кінцевою причиною того, що «риб» (matsya-) з'їдають інші тварини.

Зрештою, звичайно, Агні потрапляє в полон (б.4): про цю подію свідчать конструкції [боги - піймати/знайти - Аґні] (táṃy devā́  anuvídya «боги знайшли його») і [боги - привести - Agni - до належного місця віддаленого від води] (táṃy devā́) sáhasaivā̀dbhyaz ā́ninyuḥ «боги силоміць витягли його  з води».

(b.1) Втеча Агні: конструкції [Агні - рухатись - геть] та [Агні - ховатись].

(26) tásmād bhiyā́varuṇa dūrám āyaṁ

«(Аґні:) Злякавшись цього, Варуно, Я пішов далеко». RV 10.51.6c

(27) yò 'yám etárhy agniṃ sá bhīṣā nílilye

«І тоді той, хто й досі втілює вогонь у наш час, сховався від страху». ŚB 1.2.3.1

(b.2) вода як мета/місце перебування: конструкції [Агні - ховатись - у воді] та [Агні - рухатися - до води].

(28) nidhīyámānam ápagūḷham apsú / prá me devā́nāṁ vratapā́uvāca

«Охоронець заповідей богів сповістив мені, що що той, хто був схований у водах (=Аґні), (тепер) з'являється».

RV 10.32.6ab

(29) yò 'yám etárhy agniṃ sá bhīṣā nílilye sò 'paḥ práviveśa

Тоді той, хто й досі є вогнем у наш час, сховався від страху. Він (Аґні) увійшов у воду. ŚB 1.2.3.1

(b.3) Зв'язок втечі Агні з етіологією, пов'язаною з рибами

(30) matsyās tasya samācakhyuḥ kruddhas tān agnir abravīt / bhakṣyā vai vividhair bhāvair bhaviṣyatha śarīriṇām

Риби донесли на нього, і він у гніві сказав їм: «Ви будете їжею істот у різних формах вашого буття». MBh. 3.212.9b–10a

(b.4) Остаточне полонення Агні: конструкції [боги - ловити/хапати - Агні] та [боги - приносити - Агні - (до місця) віддаленого від води].

(31) sò 'paḥ práviveśa táṃ devā́anuvídya sáhasaivā̀dbhya ā́ninyuḥ

Він (Аґні) увійшов у води. Боги знайшли його і силоміць витягли з води» ŚB 1.2.3.1

3.3 Тематичний фрейм (с), центральна подія оповіді: уярмлення Агні богами

Після фрейму втечі/переховування/захоплення, тематичний фрейм (c) репрезентує центральну подію оповіді, а саме -  уярмлення Агні: деякі риси цього тематичного фрейму (c.1-3) тісно пов'язані з тими, які обговорювалися вище у зв'язку з фреймом уярмлення норвезького міфу. Очевидна відмінність між актом зв'язування в міфі про Локі і актом уярмлення в міфі про Агні розглядається в порівняльному аналізі двох традицій (розділ 4). Однак з погляду індійської традиції слід відзначити, що своєрідна деталь запрягання Агні асоціюється з відомим ведійським поетичним образом вогню як коня (Feller).

Мінімальною фразеологічною одиницею, що актуалізує цей тематичний фрейм, є (c.1) фразеологічна конструкція [боги - уярмили - Agni] (māy yunájann devāḥx ''боги уярмили мене''), що відверто виражає агенс і пацієнс акту.

Ця ж конструкція в номіналізованій формі реалізується також у називному відмінку, у назві своєрідного ведичного ритуалу, описаного в  ŚB 9.4.4, аґні-йоджана - «уярмлення вогню/Аґні», який знаменує перший день узливання в рамках більшого обряду, що називається аґнікаяна - «розпалювання вогню/Аґні».

Опис цього специфічного ритуалу у  ŚB свідчить про ще один важливий елемент, який тісно перегукується з роллю Локі у скандинавському наративі. Йдеться про знаряддя для уярмлення (в.2): Агні вистежують через paridhí - обгорілі поліна, які спочатку також були жертовними вогнями, точніше, рідними братами Агні, які ''померли''. Страх стати таким, як вони, - це саме те, що в першу чергу змусило Агні тікати і ховатися.

Нарешті, символічне місце (c.3), до якого прикутий Агні, - це hotrá-«жертвоприношення, функція жертводавця (hótr̥-)». Це буквально  означає, що Агні прикутий до жертовного вівтаря. Ця деталь має відношення до даного порівняльного аналізу, тому що сам Агні ототожнюється з жертовним вівтарем у ŚB, який побудовано за допомогою трьох блоків цегли (блок з чотирьох цеглин посередині, плюс два менші по дві цеглини - один позаду нього і один перед ним), які відповідають трьом частинам тіла Агні, а саме [руки - тулуб - стегна ] (ātmāy […] sakthyaùz […] bāhūx.[…]).

(c.1) Ярмо Агні: конструкція [боги - ярмо - Агні].

(32) hotrā́d aháṁ varuṇa bíbhyad āyaṁ / néd evá mā yunájann átra devāḥ

«(Аґні:) Я втік у страху перед  службою хотара, Варуно, щоб боги не поневолили мене ». RV 10.51.4ab

(c.2) знаряддя поневолення: Рідні брати Агні

(33) paridhíṣu yunakti agnáya ete yát paridháyo 'gníbhir eva tád agníṃ yunakti

«Він накидає його (вогонь/Аґні) на поліна, бо ті поліна - є вогнями: (братами Аґні) він таким чином уярмлює вогняний вівтар» ŚB 9.4.4.2

(34) trīn pū́rvān prā́vr̥ ḍhvaṃ te prādhanviṣus [...]tā́n asmā etān ávākalpayaṃs tá ete paridháyaḥ

«(Аґні до богів:) Ви вже обрали трьох (Аґні) раніше, і вони померли. [...] Вони повернули йому тих (трьох колишніх Агні): вони - ці поліна» ŚB 1.3.3.13

(35) agnéḥ pū́rve bhrā́taro ártham etáṁ / rathī´vā́dhvānam ánu ā́varīvuḥ / tásmād bhiyā́varuṇa dūrám āyaṁ

(Аґні:) Брати Аґні після цієї справи продовжували котитися, наче візок по дорозі. Злякавшись цього, Варуно, я далеко втік». RV 10.51.6abc

(c.3) Місце уярмлення: hotrá- 'жертвоприношення; жертовник, функція жертовника (hótr̥ -)'.

Агні як жертовний вівтар будується за допомогою трьох блоків цегли, що відповідають трьом частинам тіла Агні, тобто [рукам - тулубу - стегнам].

hotrā́d aháṁ varuṇa bíbhyad āyaṁ / néd evá mā yunájann átra devāḥ

«(Аґні:) Я втік у страху перед  службою хотара, Варуно, щоб боги не поневолили мене ». RV 10.51.4ab

sa cátasraḥ prā́cīr úpadadhāti dvé paścā́t tiráścyau dvé purástāt tad yāś cátasraḥ prā́cīr upadádhāti sá ātmā tad yat tāś cátasro bhávanti cáturvidho hy áyám ātmā́tha yé paścāt té sakthyaù yé purástāt taú bāhū yátra vā́ātmā tád eva śíraḥ

''Він кладе на (круглий майданчик) чотири (цеглини), спрямовані на схід; дві позаду, що йдуть хрест-навхрест (з півдня на північ), і дві (такі) попереду. Чотири, які він кладе на східну частину, - це тіло (тобто, серцевина/стовбур); а те що їх чотири, то це тому, що це тіло (наше) складається з чотирьох частин. Дві задні - це стегна, а дві передні - руки, а там, де тіло, там і голова" ŚB 7.1.1.18.

3.4 Тематичний фрейм (d), після уярмлення: виливання ритуальних рідин  на жертовний вогонь як ритуальний обов'язок.

Подібно до уярмлення Локі, уярмлення Агні відбулось перед актом виливання рідин, що відповідає тематичному фрейму (d) у скандинавському міфі.

По-перше, після уярмлення Агні взяв на себе роль hótr̥ - «жерця» богів, приносячи їм жертви, які, в рамках ритуалу, приносяться у жертовний вогонь. У свою чергу, умилостивлення богів полягає у виливанні ритуальних рідин, таких як індійська sóma за ведичним ритуалом agni-yojana- «зв'язуванні вогню/Аґні», описаним у ŚB 9.4.4. Після prātaranuvāka - молитви, відбувалось  prātaḥsavana  - перше виливання соми першого дня ритуалу agnicayana.

(d) Заклинання Агні з подальшим виливанням рідини

(38) kurmás ta ā́yur ajáraṁ yád agne / yáthā yuktó jātavedo ná ríṣyāḥ / áthā vahāsi sumanasyámāno / bhāgáṁ devébhyo havíṣaḥ sujāta

'(Боги: ) Ми влаштуємо для тебе життя, вільне від старості, Агні, щоб, прив'язаний (до свого вівтаря), ти не зазнав шкоди, Ятаведас. Тоді ти, проявляючи милість, передаси богам їхню частину жертвопринесення, о благородний? RV 10.51. 7

(39) átha prātáḥ prātaranuvākám upākariṣyán agníṃ yunakti yukténa sámaśnavā íti téna yukténa sárvān kā́mānt sámaśnute taṃ vaí pur sárvasya kármaṇo yunakti tad yat kiṃ cā́tra ūrdhváṃ kriyáte yukte tat sárvaṃ samā́dhīyate

"Потім, рано вранці, збираючись виголосити ранкову молитву, він уярмлює Вогняний вівтар, думаючи: "І з його допомогою, коли той уярмлений, виконуються всі бажання''. Він уярмлює його на початку дійства, так що все, що відбувається згодом, вантажиться на цей уярмлений (вівтар-візок)" ŚB 9.4.4.1

3.5 Тематичний фрейм (e), звільнення Агні від ярма: кінець дня, рух Агні, руйнівна сила

Незважаючи на те, що міфологічні перекази про уярмлення Агні  не засвідчують безпосередньо фінальний тематичний фрейм (e), що описує остаточне звільнення бога від його ярма як це описано у останній частині скандинавського міфу про Локі, та все ж кілька відповідностей (e.1-3) можна знайти як у ведичному ритуалі, так і в поетиці.

По-перше, подібно до того, як ритуал під назвою agni-yojana - «уярмлення вогню / Агні» відбувається на початку дня (див. вище, розділ 3.4), зворотний ритуал під назвою agnivimocana - «звільнення вогню / Агні» має відбуватися (e.1) в кінці дня (див., наприклад, Keith). Таким чином, вогонь/Агні повинен бути приборканий на початку першого дня і звільнений в кінці наступного.

Крім того в поетиці РВ фактично засвідчено, тематичний фрейм звільнення Агні від певних родових зв'язків, хоча й без чіткого зв'язку з міфом про уярмлення. Наступні уривки також засвідчують дві інші відповідності з норвезьким міфом про Локі та з норвезьким поетичним образом випущеного вогню:

Звільнення Агні асоціюється (e.2) з його вільним рухом, що виражається конструкцією [звільнений - Agni - рухатись] (dvimātā́ y abandhanáśx carati ''той, хто має дві матері гуляє без тенет'', а також асоціюється (e.3) з руйнівною силою.

(e) Звільнення вогню/Агні від ярма відбувається (e.1) наприкінці дня. звільнений вогонь/Агні пов'язаний з (e.2) вільним рухом (конструкція [звільнений - Agni - рухатися]) і асоціюється з (e.3) руйнівною силою.

(40) yuñjyād áharahar vímuñcet

Тож нехай він день у день приймає ярмо і звільняється від нього

 ŚB 9.4.4.15; .16; . 17

(41) śayúḥ parástād ádha nú dvimātā́ / abandhanáś carati vatsá ékaḥ

Те, що лежало (раніше) по той бік, (те,) що має двох матерів

Теля бродить тепер неприв'язане, одне.

RV 3.55.6ab

3.6 Тематичні фрейми (a-e): наративна структура міфу про «уярмлення Агні»

Як було показано в попередніх розділах, ми можемо вичленити наративну послідовність з п'яти тематичних фреймів (a-e) як одну зі структур - знову ж таки, не обов'язково і, швидше за все, не єдину, що лежить в основі індійського міфу про «уярмлення Агні». Більшість цих тематичних фреймів викликані фразеологічними конструкціями, які є релевантними для цього порівняльного дослідження, що буде показано нижче.

Наративна структура індійського міфу, яка дуже нагадує скандинавську, розглянуту у розділі 2.6, можливо, відображає успадковану ІЄ поетичну та релігійну традицію. 

(a) базова інформація про Агні

(a.1) бог вогню чоловічої статі

(a.2) він пронизує бога сонця або бога неба метальною зброєю

(a.3) його партнерки асоціюються з литтям рідини (Сваха) або водою, що тече (божественні води, річка Ґанґа)

(b) події перед поневоленням: втеча-захоплення

(b.1) Агні втікає: [Агні - рухатись - геть], [Агні - ховатись]

(b.2) у воді: [Агні - ховатись - у воді], [Агні - рухатись - до води]

(б.3) в асоціації з етіологією, пов'язаною з рибою

(б.4)  герой врешті-решт потрапляє в полон: [боги - ловити/схопити - Агні], [боги - приносити - Агні - (до місця) віддаленого від води]

(в) уярмлення

(в.1) боги заковують Агні у ярмо : [боги - зв'язувати/заковувати - Агні]

(в.2) за допомогою ритуальних полін, які є братами Агні

(в.3) Агні заковують у ярмо для звершення жертвоприношень, тобто ''прилучають'' його до жертовного вівтаря, зробленого з 3-х блоків, що відповідають 3 частинам тіла Агні: [руки - тулуб - стегна]

(г) події після уярмлення: виливання рідини

(д) На закованого Агні виливають ритуальну рідину

(e) Звільнення від ярма/кайданів

(e.1) Агні звільняється від свого ярма наприкінці дня

(e.2) Звільнення Агні від пут супроводжується його вільним рухом: [звільнений- Agni - рухатись]

(e.3) подія асоціюється з руйнівною силою

4 ІЄ-міфи про «зв'язування/уярмлення бога вогню»: порівняльний аналіз та реконструкція

Як і передбачалося вище, проаналізовані в цьому дослідженні норвезька та індійська традиції засвідчують низку близьких відповідностей і точних збігів, які навряд чи можна пояснити випадковістю. Багатство і точність паралелей у поетичних засобах, які структурують ці дві традиції, дозволяють ідентифікувати культурно значущий традиційний усний  міфологічний наратив про «зв'язування/уярмлення вогняного бога», який можна простежити у доісторичній поетичній та релігійній ІЄ спадщині. Особливості цієї успадкованої традиції, які можна реконструювати за допомогою порівняльного методу, обговорюються в наступних пунктах (a-e) і підсумовуються в кінці цього розділу.

(а) Фонова інформація про головного героя: бог вогню, пронизувач бога світла, коханець однієї або кількох  богинь (богів), пов'язаний з рухом (розлитих або текучих) рідин

Можна припустити, що згадка власного імені або характерного епітета будь-якого міфологічного персонажа негайно б активізувала у свідомості слухачів доісторичної ІЄ уснотрадиційної оповіді тематичний фрейм, що містить риси цього персонажа та асоціації (а), які були частиною їхніх спільних знань з традиційної поетики та релігійної культури. Порівнюючи деякі спільні риси скандинавського героя Локі та індійського героя Агні, ми можемо реконструювати щонайменше три види зв'язків (а.1-3) характерні для головного героя і-є міфу.

(a.1) Головний герой - божество-чоловічої статі, тісно пов'язаний з поняттям вогонь, далі визначатиметься як бог вогню (реконструйовані зв'язки для Локі, див. 1-2; синхронно засвідчені для бога на ім'я Агні - «Вогонь», див. 22).

(a.2) Бог вогню також відповідальний за пронизування метальною зброєю бога, пов'язаного зі світлом (Локі вбиває Бальдра, див. 3-4; Агні ранить бога Сонця або бога Неба, див. 23-24).

(a.3) ) Бог вогню також має одну або кілька партнерок, тісно пов'язаних з рухомими або розлитими рідинами (дружина Локі Sigyn, див. 5; дружина Аґні Сваха, уособлення жертвопринесення), або текучою водою (сексуальні партнерки Аґні, божественні Води).

(b) Перед уярмленням: переховування бога вогню у воді і, врешті-решт, його захоплення богами

Власне сюжет починається з невдалої спроби бога вогню уникнути своєї долі. Шляхом порівняння відповідних розділів скандинавського та індійського наративів можна реконструювати складний тематичний фрейм (b) втеча/переховування-полонення, що включає дві семантично взаємодоповнюючі підподії, які містять декілька рис (b.1-4), спільних для обох традицій.

(b.1 ) Мінімальними фразеологізмами, що відтворюють втечу бога вогню, є конструкції [бог вогню - рухатись - геть] (ON hljóp hannx á brauty «він втікав геть» у 6 ; Ved. dūrámy āyaṃ «Я далеко втік») та [бог вогню - ховатися] (ON hannx  fal sik « він сховався»  та falz Loki «Локі сховався»; Вед. sá nílilye «він сховався»)

(b.2 ) Бог вогню обирає воду як місце для переховування, що виражається конструкціями [бог вогню - ховатися - у воді] (ON hann falz í Fránangrsforsiy «він сховався у водах Франанґра» у 8; Ved. ápagūḷham apsúy «той, що сховався у водах» ) або [вогняний бог - йти - у воду] (ON hannx hljóp í ánay «бог стрибнув у річку» у 9; Ved. sòx 'paḥy práviveśa «бог увійшов у воду).

(b.3) Втеча бога вогню явно пов'язана з етіологією, пов'язаною з рибою (ON. lax «лосось» у 10; санскр. matsya- «риба»).

(b.4) Зрештою, спроба втечі зазнає невдачі, і бога вогню хапають в тій самій воді, де він переховується. Ця подія виражається конструкціями [боги - ловити - бога вогню (ON tóco æsirx hanny 'боги зловили його'; вед. táṃy devā́ anuvídya « боги знайшли його» ) і [боги - принести - бога вогню - до місця, віддаленого від води] (ON farit með hanny helli nokkvornz ' боги забрали його до  печери [подалі від річки/водоспаду]» ;  Вед. táṃy devā́ x ā̀dbhyaz ā́ninyuḥ «боги принесли його силоміць [до місця] віддаленого від води.

Центральна подія оповіді: зв'язування/уярмлення вогняного божества богами.

Як у норвезькій, так і в індійській традиціях за епізодом втечі/переховування/захоплення слідує центральна подія міфів, тематичний фрейм (c) зв'язування/уярмлення бога вогню, (принаймні) три особливості якого (c.1-3) можуть бути реконструйовані на основі паралелей між двома міфологічними традиціями.

(c.1) Мінімальною фразеологічною одиницею, що актуалізує тематичний фрейм зв'язування/уярмлення, є (явно формульна) фразеологічна конструкція [боги - зв'язати/уярмити - бога вогню] (Æsirx bundu Lokay ''боги зв'язали Локі'';  пор. вед. māy yunájann devāḥx ''боги  наклали на мене ярмо''). Ця фразеологічна конструкція є «основною формулою» нашого міфу, тобто ''спільною словесною ІЄ формулою, що виражає центральну дію успадкованого [...] міфу”, згідно з відомим визначенням Уоткінса.

Вартий уваги той факт, що семантика центральних для цієї конструкції дієслів чергується між поняттям ''зв'язування'' у норвезьких текстах та ''уярмлення'' в індійських текстах. Це змушує припустити, що у реконструйованій індоєвропейській поетичній традиції терміни на позначення зв'язування і уярмлення могли викликати той самий фрейм, тобто бути частково синонімічними. Таке припущення високу ймовірність: близьку паралель можна знайти в самій англійській мові, де дієслова bind і yoke можна трактувати як частково синонімічні терміни, які викликають той самий фрейм (Fillmore, Petruck), «де хтось приєднує (або прикріплює) одну річ до іншої, використовуючи якийсь ''з'єднувач''». Це ж явище притаманне ряду давніх і-є традицій, пор. наприклад, часткову синонімічність давньогрецького дієслова déō «зв'язувати» та zeúgnymi «ярмо» в Іліаді 5.730 dē̂se chrýseion kalòn zygón [...] До кінцівки його прив'язала Геба красиве ярмо золоте, від якого красиві Йшли золоті хомути. та Eur. El. 317 Idaîa phárē chryséais ezeugménai pórpaisin «їхні троянські шати обв'язала (тобто прикріпила) золотими брошками».

Іншими словами, фразеологічна конструкція, яка є центральною як для норвезької, так і для індійської традицій, також може бути сформульована тут як [боги - прикріпити божество вогню - до певного місця - за допомогою певного засобу], формулювання, яке, однак, не буде використовуватися в подальшому дослідженні, оскільки воно є надто загальним: чотири ІЄ традиції, проаналізовані в цій розвідці, насправді засвідчують дієслова, які конкретно стосуються саме актів зв'язування та/або уярмлення (а не будь-якого типу прикріплення), що виправдовує більш конкретне позначення формульної конструкції як [боги - зв'язувати/уярмлювати - бога вогню].

(c.2) Інструмент  зв'язування/уярмлення є досить своєрідним: бог вогню зв'язується за допомогою предметів, виготовлених з (одного або кількох) його родичів (нутрощі сина Локі Нарі; три брати Агні, що відповідають полінам парідхі).

(c.3) Первісне місце, до якого прив'язаний/прикутий бог вогню, можна реконструювати, проаналізувавши і об'єднавши норвезькі та індійські дані:

- У скандинавському міфі бог Локі буквально прив'язаний до трьох каменів (þrjá steina), які відповідають трьом частинам його тіла, що виражено тричленною конструкцією [плечі - поперек - коліна] (undir herðumx [...] undir lendumy [...] undir knésfótumz «під його плечимаx [...] під попереком [...] під його колінами).

- В індійському міфі бог Агні, натомість, символічно прив'язаний або до самого акту жертвоприношення, або до посади жертводавця (hotrá-); на більш буквальному рівні це, ймовірно, означає, що бог Аґні прикутий до жертовного вівтаря, побудованого за допомогою трьох блоків цегли, що відповідали трьом частинам тіла Агні. Це виражалось троїстою конструкцією, яка нагадує структуру тіла Агні, а саме [плечі - тулуб- стегна] ātmā [...] sakthyaù [...] bāhū.

Можлива комбінаторна реконструкція цього елемента, що об'єднує норвезьку та індійські версії, може бути такою: місце, до якого прив'язаний/прикутий бог вогню, це жертовний вівтар, що складається з трьох каменів/блоків, які відповідають трьом частинам тіла бога вогню, яке відображалось у тричленній конструкції [верхні кінцівки - тулуб - нижні кінцівки]. Майбутні дослідження у співпраці з археологами можуть визначити чи справді доісторичні жертовні вівтарі мали потрійну структуру, що нагадувала б цю деталь реконструйованого міфу.

(d) Після зв'язування/уярмлення: виливання (ритуальних) рідин у вогонь (- на бога)

Тематичний фрейм, що представляє (d) виливання рідини, слідує за подією зв'язування/уярмлення як у скандинавській, так і в індійській традиції, хоча в кожній з них він представлений по-різному.

- У скандинавському міфі за зв'язуванням Локі слідує сцена тортури, що полягає у виливанні на нього отрути (див. 19), що, може відображати дохристиянські скандинавські вогняні ритуали, пов'язані з виливанням рідини.

- В індійській традиції міфологічне уярмлення Агні полягає у  прийнятті ним ролі hótr̥ - «жертовника» богів, тобто жертовного вогню, на який виливають ритуальні рідини (наприклад, sóma-) (ця деталь точно збігається з тим, фактом, що ритуал під назвою agni-yojana - ''уярмлення Агні'' має відбуватися перед першим виливанням sóma-).

В усній традиції, успадкованій з ІЄ часів, зв'язування/уярмлення бога вогню могло, таким чином, супроводжуватися виливанням ритуальних рідин у (жертовний) вогонь (-божество). Останнє, можливо, й взагалі було первісною метою зв'язування/уярмлення, як це засвідчено в традиції Індії; натомість, скандинавська традиція представляє зв'язування як покарання Локі за його причетність до смерті Бальдра (Gylf. 50) або за його погану поведінку на бенкеті. Ці два розбіжні перекази найімовірніше відображають інновації в первісному матеріалі.

(e) Звільнення від пут/ярма: асоціація з кінцівками, рухом, руйнацією та знищенням.

Порівняльний аналіз норвезьких та індійських текстів дозволяє реконструювати останній тематичний фрейм, а саме (e) звільнення бога вогню з ув'язнення/від ярма, що складається (принаймні) з таких паралелей (д.1-3):

(e.1) Звільнення бога вогню відбувається коли настає кінець часового періоду (кінець світу в норвезькому тексті; кінець дня в індійському тексті).

(e.2) Це пов'язано з вільним рухом вогню (-бога), вираженим конструкцією [звільнений - вогонь-бог - рухатися] (ON lauss  Loki líðr «звільнений, Локі рухається», що збігається з описом звільненого вогню у вед. dvimātā́ y abandhanáś carati «той, хто має дві матері блукає без ярма (мотузки)).

(e.3) За вивільненням і рухом бога вогню слідують руйнація і знищення світу.

Підсумуємо коротко результати цього дослідження. Однакова наративна послідовність з п'яти тематичних фреймів (a-e) лежить в основі як скандинавських текстів з міфом про «зв'язування Локі», так і індійських текстів з міфом про “уярмлення Агні”. Паралелі демонструють достатньо системний зв'язок, щоб виключити можливість випадковості. Цю спільну міфологічну структуру можна трактувати як зразок успадкованої ІЄ поетичної та релігійної культури. Порівнюючи дві традиції, ми можемо реконструювати не лише наративну послідовність тематичних фреймів та відповідних елементів, але й деякі фразеологічні конструкції, якими вони формально виражалися: іншими словами усно-формульний спосіб висловлювання, який був пов'язаним з цим і.-є. міфом.

(а) базова інформація про головного героя

(a.1) бог вогню

(a.2)  пронизує бога світла метальною зброєю

(a.3) має партнерку (жінку), яка асоціюється з розлитою рідиною або потоком води

(b) перед зв'язуванням/уярмленням: втеча/переховування-полонення

(b.1) бог вогню тікає: [бог вогню - тікає], [бог вогню - ховається]

(b.2) зв'язок з водою: [бог вогню - ховається - у воді], [бог вогню - рухається - до води]

(b.3)  етіологія, пов'язана з рибою

(b.4) герой потрапляє в полон: [боги - зловили - бога вогню], [боги -

принесли - бога вогню - до місця, віддаленого від води].

(в) зв'язування/уярмлення

(в.1) бог вогню зв'язаний/закутий богами: [боги - зв'язують/уярмлюють - бога вогню]

(в.2) це робиться за допомогою речей, виготовлених з тіл родичів бога вогню

(c.3) бог вогню прив'язаний/прикутий до жертовного вівтаря, зробленого з 3 каменів/блоків, що відповідають 3 частинам тіла бога вогню: [верхні кінцівки - серцевина/тулуб - нижні кінцівки]

(d) після зв'язування/заковування відбувається обливання рідиною

(d) на бога- виливають якусь (ритуальну) рідину

(е) звільнення від пут/ярма

(e.1) звільнення бога вогню відбувається наприкінці певного часового періоду 

(е.2) за цим слідує його рух: [звільнений - бог вогню - рухається].

(д.3) та руйнація і знищення

На основі перелічених  фреймів можна реконструювати успадкований міфологічний мотив  «Зв'язування/захоплення бога-вогню» як наративну послідовність, у якій протагоніст, що був (а) чоловічим божеством, традиційно асоційованим з вогнем (а також тим, хто поранив бога світла та був чоловіком однієї чи кількох богинь, пов'язаних із рідиною), який бере участь у низці подій, таких як:

по-перше, (б) втеча бога вогню у воду і захоплення його іншими богами; по-друге, (в) прив'язування його до жертовного вівтаря  за допомогою своєрідних знарядь (зроблених з плоті родичів бога); після цього (г) виливання рідини, найімовірніше, для ритуальних цілей; нарешті, (д) звільнення бога від його пут або ярма в кінці певного періоду часу, і його вільний рух, який має небезпечні наслідки (можливо, ініціюючи новий цикл).

Цей набір традиційних і.-є. структур та елементів, здається, засвідчений у повному обсязі виключно в давньоскандинавській та індійській традиціях. У наступних розділах, однак, буде показано, що він має часткові рефлекси щонайменше у двох інших і.-є. традиціях, а саме у грецькому міфі про «Зв'язування/захоплення Прометея» та давньоанглійській поетиці ''зв'язування вогню''.

5 Часткові рефлекси в грецькому міфі про «ув'язнення Прометея»

Як уже згадувалося вище (розділ 1), міф про «ув'язнення Прометея»  здавна трактувався як грецький аналог норвезькому переказові про «зв'язування Локі». Однак настільки ж близькі паралелі з індійським міфом про «узи Агні», схоже, досі залишалися недослідженими. Ймовірно, це один із найвідоміших міфів класичної давнини, його найбільш ранні фіксації - «Теогонія» Гесіода (Hes. Th.; між VIII і VII століттями до н. е.), у якій цілий розділ присвячено розповіді про діяння і покарання Прометея (рядки 521-616), і есхілівський Promētheús Desmṓtēs «Прометей прикутий» (A. Pr. B.; середина V століття до н.е.); фрагменти і переказ міфу, звісно, можна знайти і в інших джерелах.

Найяскравіші паралелі міфу про Прометея з норвезькою та індійською традиціями, проаналізованими вище, розглядаються в наступних підрозділах (5.1-5.5) і узагальнюються в останньому підрозділі (5.6).

5.1 Тематичний фрейм (а), базові знання про героя

Прометей: божественна істота чоловічої статі, пов'язана з вогнем і чоловік богині, що асоціюється з текучою водою

Враховуючи, що усні перекази про Прометея були частиною грецької традиційної культури, можна припустити, як це вже було зроблено вище для скандинавських та індійських протагоністів, що будь-яка згадка імені цього персонажа або характерних епітетів негайно викликала б у свідомості аудиторії фоновий фрейм (а) з його традиційними рисами та асоціаціями, дві з яких (а.1 і а.3) тісно пов'язані з тими, що обговорювалися вище для інших традицій.

По-перше (a.1), як відомо, Прометей - божественна істота чоловічої статі, яка тісно пов'язана з вогнем, стихією, яку йому вдалося викрасти у богів і віддати людям і, таким чином, він може бути проаналізований як бог вогню. Точніше, Прометей - це так званий Титан, тобто бог старшого покоління, яке передувало олімпійцям, але в текстах він, тим не менш, згадується як «бог» (theós), тобто бог старшого покоління.

Крім того (а.3), як і партнерки Локі та Агні, дружина Прометея Гесіона тісно пов'язана з рухомою рідиною, а саме з водою, що тече: вона дочка річки Океан.

(а.1) Прометей - божественна істота чоловічої статі, тісно пов'язана з вогнем.

(43) klépsas akamátoio pyròs tēléskopon augḕn / en koílōi nárthēki [...]

«(Прометей обдурив Зевса), вкравши далекий відблиск невтомного вогню у порожнистому стеблі фенхелю» Hes. Th. 566f.

(а.3) Дружина Прометея Гесіона - дочка Океану.

(44) hóte tàn homopátrion ágages Hēsiónan pithṑn dámarta koinólektron

«(Дочка Океану:) Ти (Прометей) залицявся до моєї сестри і здобув її. Гесіона стала твоєю дружиною і співмешканкою» A. Pr. B. 558-560

5.2 Тематичний фрейм (b), перед зв'язуванням: Втеча і переховування Прометея та його  упіймання богами 

Початкова подія скандинавських та індійських наративів, яка описується складним (b) тематичним фреймом, що включає в себе втечу/переховування бога вогню та його остаточне упіймання, не має чітких паралелей у найдавнішому викладі міфу про Прометея у Гесіода, але дві його найпомітніші риси (б.1 і б.4) можуть мати рефлекси в грецькій драматургії.

По-перше (б.1), втеча і переховування Локі та Агні знаходять непряму паралель в уривку з «Птахів» Арістофана  (414 р. до н.е.), в якому Прометей комічно зображений як такий, що ховається (іменник synkalymmós) від Зевса та інших богів, які шукають його. Хоча ця пародійна сцена не має явного зв'язку з мотивом зв'язування Прометея, однак вона показує - щонайменше - те, що подію втечі/переховування можна легко пов'язати з міфами про цього героя в грецькій культурі.

Однак, у світлі реконструйованого вище і.-є. міфу, можна навіть припустити, що Арістофан міг бути натхненний незафіксованими традиційними розповідями про переховування Прометея, подібними до тих, що ми маємо у скандинавській та індійській традиціях.

По-друге (b.4), на відміну від Гесіода, в оповіді Есхіла дійсно є дуже коротка пряма згадка про захоплення Прометея Зевсом, що відповідає захопленню Локі та Агні богами. Ця подія нагадується за допомогою фразеологічної конструкції [боги - ловити/здобувати - бога вогню] (labṓn sey Zeùsx ''заарештував тебe Зевс''), що відповідає конструкції [боги - піймати/уярмити - бога вогню] засвідченій у скандинавських та індійських наративах.

(b.1) Втеча Прометея / переховування від богів

(45) «ПРОМЕТЕЙ». От халепа! Зевс не повинен мене бачити! Де Піфетер?

Піфетер. Боже, що це?  Що це за тиша?

ПРОМЕТЕЙ. Ти бачиш когось із богів позаду мене?

Арістофан ''Птахи'' 1494-1496

(b.4) Впіймання Прометея: конструкція [бог - впіймав - Прометея].

(46) (Хор до Прометея:) Розкажи нам свою історію: як Зевс ув'язнив тебе, так жорстоко і принизливо знущаючись над тобою? Розкажи нам, якщо це не зашкодить тобі». A. Pr. B. 193-196

5.3 Тематичний фрейм (в), центральна подія оповіді:

Зв'язування та уярмлення Прометея богами

За захопленням Прометея слідує той самий тематичний фрейм (с), який ми вже реконструювали для і.-є. міфу  на основі норвезьких та індійських даних: зв'язування і поневолення героя богами -- центральна подія міфу.

Грецька традиція засвідчує принаймні дві з тих особливостей (п.1-п.2), які були виявлені нами в інших і.-є. традиціях.

По-перше (п. 1), фразеологічні елементи, що викликають цей фрейм, мають точні паралелі як у скандинавському, так і в індійському міфі: центральна подія оповіді концептуалізується і як зв'язування ( у міфі про Локі), і як ярмо (у міфі про Агні), і, відповідно, викликається фразеологічною конструкцією на позначення обох цих понять [бог - зв'язав - Прометея] (dē̂se Promēthéay) 

та конструкцією [бог - уярмив - Прометея] (що лежить в основі пасивізованого enézeugmai «Я в ярмі» ). Ця деталь підтверджує реконструкцію базової формули [боги - зв'язали/уярмили - бога вогню], запропоновану вище на основі норвезьких та індійських фразеологізмів, що відсилають до центральної події міфу.

По-друге (в.2), принаймні у версії Есхіла, Зевс наказує божественному ковалю Гефесту закувати Прометея в кайдани. Постійно підкреслюється той факт, що Прометей є його «родичем» (екз. 49): Отже, Прометея прикуто його власним родичем Гефестом, який виступає проміжним агентом зв'язку (на відміну від кінцевого агента Зевса) і тісно пов'язаний з роллю родичів скандинавських та індійських героїв, чиї тіла використовуються для виготовлення знаряддя зв'язування/уярмлення (так звані конектори) як у скандинавських текстах (де ланцюги, що зв'язують Локі, зроблені з нутрощів його власного сина), так і в індійських (де огороджувальні ритуальні поліна, якими уярмлено Агні, зроблені з тіл братів бога). Ця відповідність між живим посередником і неживим інструментом відображає комплементарний розподіл елементів у і.-є. поетиці, про що вже писав Уоткінс стосовно живого супутника та неживої зброї у формулі вбивства дракона.

Здається, у грецькій традиції немає очевидних відповідників для (к.3) місця уярмлення, реконструйованого у попередньому розділі, тобто жертовного вівтаря, що складався з трьох каменів та блоків, які відповідали трьом частинам тіла бога-вогню. Однак, тричленна конструкція [верхні кінцівки - серцевина/тулуб - нижні кінцівки], що індексально нагадує всю повноту тіла бога вогню в скандинавських та індійських міфах, має непряму паралель у рядках 55-81 трагедії Есхіла, де частини тіла Прометея (кисті, руки, груди, ребра, ноги) перераховуються одна за одною, а Гефест замикає їх у кайдани.

(c.1) Зв'язування / уярмлення Прометея: конструкції [бог(и) - зв'язав(ли) - Прометея] та [бог(и) - ярмо - Прометей].

(47) dē̂se d' alyktopédēisi Promēthéa poikilóboulon, / desmoîs argaléoisi, méson dià kíon' elássas

«І болісними путами він (Зевс) зв'язав  Прометея,

пропустивни їх через середину стовпа.

Hes. Th. 521f.

(48) [...] anánkais taîsd᾿ enézeugmai tálas

«Я (Прометей) перебуваю в цьому жалюгідному становищі, закутий в ці сковуючі кайдани» A. Pr. B. 108

(c.2) проміжний агент зв'язування: Прометея зв'язав його власний родич Гефест.

(49) egṑ d᾿ átolmós eimi syngenē̂theòn / dē̂sai bíāi

«Але, зі свого боку, мені (Гефестові) важко змусити силоміць зв'язати родича» A. Pr. B. 14f

5.4 Тематичний фрейм (d), після зв'язування/уярмлення: пародія на жертвоприношення?

У грецькій традиції після зв'язування/уярмлення Прометея не відбувається обливання рідиною (як це засвідчено у скандинавських та індійських міфах). Натомість, як добре відомо, Зевс щодня посилає свого божественного орла, щоб той пожирав печінку Прометея, яка, в свою чергу, щоночі відростає, щоб наступного дня знову бути з'їденою голодним орлом.

Непряму тематичну паралель, можливо, можна виявити в індійському міфі, де вслід за уярмленням Агні слідує жертвопринесення: Вернант припустив, що катування Прометея після його зв'язування можна інтерпретувати як пародію на жертвоприношення, тобто «засновник ритуалу жертвоприношення перетворюється на жертву ненаситного голоду, перетворюється через свою печінку на їжу, що готується щодня, на порцію м'яса, яка нескінченно відновлюється без надії коли-не будь задовольнити безсмертний апетит, який Зевс нацькував на нього». Якщо інтуїція Вернанта правильна, то зв'язування/уярмлення бога вогню, таким чином, передує певному виду жертвоприношення як в індійському міфі, так і в грецькому.

(d) Зв'язування / ув'язнення Прометея з подальшою пародією на жертвоприношення?

(50) kaí hoi ep' aietòn ō̂rse tanýpteron: autàr hó g' hē̂par / ḗsthien athánaton, tò d' aéxeto îson hapántēi / nyktós, hóson própan ē̂mar édoi tanysípteros órnis

і він (Зевс) напустив на нього (Прометея) довгокрилого орла, який з'їв його безсмертну печінку, але вночі вона знову виросла з усіх боків на стільки скільки виклював довгокрилий птах за цілий день Hes. Th. 523-525

5.5 Тематичний фрейм (e), звільнення Прометея від пут/ярма: асоціація з руйнуванням

Нарешті, як відомо, тематичний фрейм (е) - звільнення Прометея від кайданів/ярма, повинен був зрештою фігурувати і в грецькій традиції, оскільки він лежить в основі назви втраченої трагедії Есхіла «Прометей звільнений». Крім того, у «Прометеї закутому» Есхіл пов'язує звільнення Титана із загибеллю Зевса (див. 51). Це деталь, яка тісно збігається з реконструйованим елементом (e.3), засвідченим у скандинавських та індійських міфах, згідно з якими звільнення бога вогню супроводжується руйнуванням і знищенням. Однак, на відміну від двох цих традицій, в грецькій, звільнення Прометея має протилежний ефект, оскільки Титан фактично допомагає Зевсу відвернути його загибель.

(e) Звільнення Прометея пов'язане з (e.3) загибеллю Зевса.

(51) nŷn d᾿ oudén esti térma moi prokeímenon / móchthōn, prìn àn Zeùs ekpésēi tyrannídos

«(Прометей каже:) Так є, немає кінця-краю моїм трудам, доки Зевс не втратить свою самовладну владу» A. Pr. B. 755f.

5.6 Тематичні фрейми (а-д): наративна структура  «Прометеєвого зв'язування/захоплення»

Коротко підсумуємо результати цього розділу. Грецькі міфологічні перекази про зв'язування/захоплення Прометея, здається, засвідчують наявність не лише всіх п'ятьох тематичних фреймів (а-д), які вже були визначені вище для скандинавських та індійських наративів, але також деякі з тих самих особливостей і фразеологічних конструкцій, про які йшлося вище. До них належать, зокрема, такі: союз грецького бога вогню Прометея (а.1) з жінкою-партнеркою, що асоціюється з потоком води (а.3); подвійна концептуалізація центральної події міфу і як зв'язування, і як уярмлення (в.1), що сигналізується вживанням обох варіантів (в'язати та ярмо) конструкції [боги - в'язати/ярмо - бог вогню]; фізична причетність до зв'язування/уярмлення власного родича бога вогню. Ці численні відповідності, підсумовані у наведеному нижче списку, навряд чи є випадковими і підтверджують правомірність реконструкції успадкованого міфу, запропонованої вище (розділ 4) на основі норвезьких та індійських даних, подальші рефлекси яких можна знайти в кількох поетичних текстах давньоанглійської традиції, що буде показано в наступному розділі.

(а) базові відомості про Прометея

(а.1) чоловіче божество, що асоціюється з вогнем

(a.3) дружина якого Гесіона асоціюється з текучою водою (як дочка

річки Океан)

(b) перед зв'язуванням/уярмленням: втеча/переховування(?)-захоплення

(b.1) Прометей тікає / ховається (?)

(б.4) Прометей потрапляє в полон: [бог - ловить / здобуває - Прометея].

(в) зв'язування/уярмлення

(c.1) Прометей зв'язаний і закований у ярмо богом Зевсом (кінцевим агентом який віддає наказ): [бог - зв'язує/уярмлює - Прометея].

(c.2), але фізично - це робить саме його власний родич Гефест (проміжний агент, який здійснює зв'язування).

(г) після зв'язування/уярмлення: жертвоприношення (?)

(г) модальність катування Прометея може бути пародією на жертвоприношення (?)

(д) звільнення від пут/ярма

(e.3) Звільнення Прометея асоціюється із загибеллю Зевса

6 Подальші часткові рефлекси в давньоанглійській поетиці

''Зв'язування вогню": Ексетерські загадки, давньоанглійський

Боецій, Соломон і Сатурн

На жаль, у давньоанглійській традиції не засвідчено жодних міфологічних наративів, пов'язаних із дохристиянськими богами вогню: її найдавніший поетичний текст, «Гімн Кедмона», був створений в Англії приблизно у 7 столітті н.е. у вже християнізованому контексті. Часткові рефлекси успадкованої ІЄ поетичної та релігійної традиції реконструйованої вище, можна знайти, однак, у кількох літературних текстах, що датуються останніми століттями 1-го тисячоліття н.е. і засвідчують те, що можна назвати давньоанглійською поетикою «зв'язування вогню». Ряд відповідностей між стилем і змістом цих давньоанглійських текстів і особливостями (a.1, c.1, e.2-e.3) ІЄ традиції, реконструйованої на основі норвезьких та індоєвропейських свідчень, розглядаються в наступних параграфах і підсумовуються наприкінці цього розділу.

Розгадкою давньоанглійської загадки Ексетерської книги (манускрипту, датованого 10-м століттям н.е.), як вважають, є вогонь. Ця стихія, за своєю суттю нежива і лексично позначається іменником середнього роду fȳr «вогонь», персоніфікується як (a.1) чоловічий персонаж, що близько відповідає скандинавським, індійським та грецьким чоловічим богам вогню, про яких йшлося вище: точніше, вогонь - це воїн-чоловік, для якого кілька разів у тексті вживається   займенник чоловічого роду he 'він' (знахідний hine, давальний him)  (що нехарактерно для  слова середнього роду, як-от fȳr).

(a.1) вогонь персоніфікується як чоловічий персонаж

Wiga is on eorþan | wundrum acenned

dryhtum to nytte | of dumbum twam

torht atyhted | þone on teon wigeð

feond his feonde | fer strangne oft

wif hine wrið | he him wel hereð

þeowaþ him geþwære | gif him þegniað

mægeð & mæcgas | mid gemete ryhte·

fedað hine fægre | he him fremum stepeð

life on lissum | leanað grimme

þe hine wloncne | weorþan læteð

''Воїн чудесним чином з’являється на світ для потреб вельмож – завдяки двом речам; яскраво добутий, і, хоч і сам поранений, несе шкоду ворогові. Хоч він і сильний, та жінка стримує його. Він добре їм (панам) служить, покірно, якщо дівчата й чоловіки доглядають за ним належно, годують як слід. Він звеличує їх, приносить радість в життя,  але суворо карає того, хто дозволяє йому стати пихатим''.

Цей текст уже побіжно згадує про певне зв’язування вогню: згідно з загадкою, «жінка» (особа неясної ідентичності; можливо, уособлений горщик?) «зв’язує його» (що б це не означало).

Однак тематична рамка (c) зв’язування вогню християнським Богом — що має паралелі з ключовою подією індоєвропейських міфологічних традицій, описаних вище (зв’язування/впрягання бога вогню богами) — розгорнута значно повніше у двох наступних уривках: одному у віршованій формі (приклад 53), і одному в прозовій (приклад 54) (Англійський Боецій (9-10 століття н.е.), прозіметрія, що є вільним перекладом Severinus Boethius’ ''De consolatione philosophiae'').

У цих двох уривках мінімальною фразеологічною одиницею, яка викликає тематичний фрейм зв’язування, є (c.1) фразеологічна конструкція [богₓ – зв’язав – вогоньᵧ] (наприклад: hafað fæder englax fyry gebunden — «отець ангелівₓ зв’язав вогоньᵧ» у прикладі 53; þux gebunde þæt fyry — «тиₓ зв’язав той вогоньᵧ» у прикладі 54), що відповідає «базовій формулі» [боги – зв’язали/впрягли – бога вогню], яка виражає центральний акт міфу у скандинавській, індійській та грецькій традиціях.

Оскільки староанглійський переклад «Боеція» є вільною адаптацією латинського оригіналу, то особливо важливим для цього дослідження є те, що «прозовий і віршований уривки обидва є розширенням латинського тексту» (Cavell), тобто містять елементи, яких немає в оригінальному творі Боеція.

Здається, що староанглійський перекладач самостійно ввів тематичний фрейм зв’язування вогню і відповідні конструкції, не спираючись на латинське джерело. Можливим поясненням такого особливого вибору може бути вплив справжньої англосаксонської традиції, що має коріння в давній дохристиянській германській поетиці та релігії.

Ця гіпотеза може отримати додаткове підтвердження у зв’язку з етимологічною відповідністю між староанглійським дієсловом (ge-)bindan, що використовується в уривках 53–54 для виклику тематичного фрейму зв’язування вогню, та давньоскандинавським дієсловом binda, яке зустрічається в уривках 13–14 міфу про зв’язування Локі. Обидва дієслова можна виводити від одного й того ж прагерманського сильного дієслова *bend-a- «зв’язувати» (Seebold).

Ця етимологічна відповідність дозволяє реконструювати наявну вже в прагерманську епоху лексично окреслену формульну конструкцію [бог(и) – зв’язали (*bend-a-) – вогонь (або бога вогню)], яка вербально викликає тематичний фрейм «зв’язування бога вогню». Можливо, ця тема була традиційною в межах давньогерманської культури — якщо римський державний діяч Гай Юлій Цезар мав рацію, коли стверджував, що германські племена І століття до н.е. «вважають богами лише тих, кого бачать і чиєю допомогою відкрито користуються — тобто Сонце, Бога вогню і Місяць» (De Bello Gallico 6.21).

(c.1) "зв'язування вогню": конструкція староанглійською [бог – зв'язує (°bindan) – вогонь] етимологічно відповідає скандинавській конструкції [боги – зв'язують (binda) – Локі] як два рефлекси однієї прагерманської конструкції [бог(и) – зв'язують (*bend-a-) – вогонь (бога вогню)].

(53) Hafað fæder engla | fyr gebunden

efne to þon fæste | þæt hit fiolan ne mæg

eft æt his eðle, | þær þæt oðer fyr

up ofer eall þis | eardfæst wunað

«Отець ангелів (Бог) зв’язав вогонь так міцно, що він не може повернутися на свою батьківщину, де інший вогонь вгорі над усім цим постійно перебуває».

(Староанглійський переклад "Боеція", 20.153–156, вірш)

(54) Þu gebunde þæt fyr mid swiðe unanbindenlicum racentum þæt hit ne mæg cuman to his agenum earde, þæt is to þam mæstan fyre ðe ofer us is, þy læs hit forlæte þa eorðan

«Ти (Боже) зв’язав той вогонь надзвичайно міцними ланцюгами, щоб він не міг повернутися у свою власну країну, до найвеличнішого вогню, що над нами, щоб він не покинув землю».

(Староанглійський переклад "Боеція", 20.206–209, проза)

(55) Þá tóku Æsir þarma hans ok bundu Loka með yfir þá þrjá steina.

«Тоді аси взяли його нутрощі й зв’язали Локі ними над трьома каменями».

(Gylfaginning 50, Проза Едди)

(56) Þar tóku æsir hann. Hann var bundinn

«Там аси схопили його. Він (Локі) був зв’язаний».

(Локасенна).

Нарешті, зв'язування вогню фігурує у ще одному уривку зі староанглійської поеми «Соломон і Сатурн» (ІХ століття н.е.). У цьому тексті, однак, автор зосереджується на іншому тематичному фреймі — а саме (е) розв'язуванні вогню, тобто його звільненні з пут — який має чіткі паралелі (е.2–3) у тематичній структурі, реконструйованій вище на основі скандинавських та індійських джерел.

Точніше, в цьому тексті звільнення вогню з пут пов'язується з (е.2) його вільним рухом, що виражено через конструкцію [(розв'язаний –) вогонь – рухається], як-от у рядку:

gif hit unwitan ænige hwile healdað butan hæftumx, hity wædeð

«Якщо нерозважні люди бодай на короткий час звільнять його від пут, він шириться (рухається)».

Це відповідає конструкції [розв'язаний – бог вогню – рухається] виявлену нами у скандинавській та індійській традиціях.

Крім того, за звільненням вогню закономірно (і очевидно) слідує його (е.3) руйнівний рух і спустошення довкілля — bryceð and bærneð boldgetimbru («він ламає і спалює дерев’яні будинки») — подібно до описаного у скандинавських та індійських текстах.

Слід також відзначити, що староанглійський іменник hæft («пута»), що походить від прагерманської форми *haft-a‑ і в цьому уривку вживається разом з fyr («вогонь»), має тісну формальну спорідненість з давньоскандинавським прикметником haftr («ув’язнений», «зв’язаний»), який також відображає *haft-a‑ і застосовується до опису зв’язаного бога Локі в уривку 15.

Ця етимологічна відповідність — як і попередньо обговорена відповідність яка стосується слова *bend-a- («зв’язувати») — можуть бути рефлексами успадкованої усної міфології про зв’язування бога вогню, яка, ймовірно, ще існувала у спільногерманський період.

(e) Вивільнення вогню від пут "häft" (англосаксонське слово для позначення «пут, кайданів»; прагерманське *hafta-, що відповідає опису Локі як haftr — «ув’язнений, полонений») пов’язане з:

(e.2) його рухом — що постає в конструкції [(вивільнений) вогонь – рухається];

і з (e.3) руйнацією та знищенням.

(57) Якщо необачні хоч ненадовго

залишать його без вузд,

він крізь дах проривається,

руйнує й спалює балки оселі.

Високий і стрімкий здіймається, безупинно,

спонуканий природою своєю —

вогонь шукає першопочаток,

повернутись прагне

в оселі Отця,

в дім, звідки прийшов.

(Solomon and Saturn, рядки 450–456)

(58) Вона побачила в’язня,

що лежав біля  Cauldron-grove,

постать зла й підступна —

це Локі, однозначно.

(Völuspá 35.1–4)

Коротко підсумуєм: кілька староанглійських текстів, схоже, засвідчують окремі риси індоєвропейської поетичної та релігійної традиції, реконструйованої вище на основі скандинавських, ведичних та грецьких джерел. З п’яти тематичних фреймів, виявлених в індоєвропейських традиціях, у староанглійських джерелах засвідчено лише три, а саме:

(a) уявлення про вогонь як про (a.1) чоловічого персонажа;

(c) мотив зв’язування вогню Богом, що виражений за допомогою конструкції (c.1) [бог – зв’язує (°bindan) – вогонь], яка точно відповідає конструкції [боги – зв’язують – бога вогню], засвідченій в інших індоєвропейських традиціях, демонструє близьку етимологічну відповідність (прагерм. *bend-a- «зв’язувати») з давньоскандинавською конструкцією [боги – зв’язують (binda) – Локі];

(e) остаточне визволення вогню з його тенет, що супроводжується (e.2) його вільним рухом та (e.3) руйнуванням і знищенням довкілля — усе це має близькі паралелі з мотивами, присутніми в інших традиціях.

(a) фонове уявлення про вогонь

(a.1) вогонь — це чоловічий персонаж

(c) зв’язування

(c.1) вогонь зв’язується богом: [бог – зв’язує – вогонь]

(e) звільнення з пут

(e.2) після звільнення вогонь рухається вільно: [(звільнений –) вогонь – рухається]

(e.3) а також спричиняє руйнування та знищення

Хоча комплекс рис, ідентифікований у цьому порівняльному аналізі, постає в англійському матеріалі менш систематично, ніж у скандинавській, ведичній та грецькій традиціях, характерна деталь — зв’язування бога вогню іншими богами — описується в усіх трьох староанглійських фрагментах, розглянутих тут. У «Староанглійського Боеція» засвідчено навіть точну відповідність конструкції [боги – зв’язують – бога вогню], яка актуалізує центральну подію міфу в інших традиціях (її базову формулу).

Ці точні відповідники, що стосуються такого характерного тематичного фрейму й фразеологічної конструкції, вже самі по собі дають підстави вважати, що мотив зв’язування вогню є відлунням індоєвропейської спадщини. А додаткові паралелі — чоловіча стать вогню (в Ексетерській загадці) та його руйнівний потенціал проявлений після звільнення (у «Соломоні й Сатурні») — дозволяють розглядати всі ці риси як disiecta membra — фрагментарні та ізольовані відображення — ширшого поетичного й релігійного комплексу, пов’язаного із зв’язуванням вогню, що був успадкований  з германської та індоєвропейської давнини.

Додаткову підтримку цій теорії надає той факт, що головний персонаж зв’язування у староанглійській традиції чітко ототожнюється з персоніфікованим вогнем — на відміну від скандинавської та грецької традицій, де головними дійовими особами є боги, пов’язані з вогнем, але не сам вогонь як персоніфікація.

Ця розбіжність може відображати архаїчну рису, що підтверджує індоєвропейське походження всього традиційного комплексу в англійській культурі: якби ця деталь збігалася з іншими європейськими традиціями, можна було б припустити, що вона виникла внаслідок контактів жителів Британських островів із класичним та скандинавським світом в античності та середньовіччі.

Натомість єдиною традицією, у якій головний персонаж чітко ототожнюється саме з персоніфікованим вогнем, є індійська — традиція, що не мала історично підтверджених контактів зі староанглійською у той період.