(99+) Indo-European Sacred Space: Vedic and Roman Cult | Roger D Woodard - Academia.edu

РЕФЕРАТИВНИЙ ПЕРЕКЛАД

уривку монографії

Indo-European

Sacred Space

V E D I C     A N D     R O M A N     C U L T

R O G E R   D . W O O D A R D  

U N I V E R S I T Y   O F    I L L I N O I S     P R E S S

Індоєвропейський Сакральний простір ВЕДИЧНИЙ ТА РИМСЬКИЙ КУЛЬТИ

C O N C L U S I O N

Широко визнано, що приблизно у третьому тисячолітті до нашої ери індоєвропейські спільноти почали залишати свою прабатьківщину, розповсюдились по всій Європі та глибоко просунулись в Азію. Ці міграційні вторгнення виявилися настільки успішними, що індоєвропейці повністю асимілювали жителів Європи, так що практично всі корінні мови доіндоєвропейських народів цього континенту зникли. На сході інерція, породжена цим рухом, привела індоєвропейців на Індійський субконтинент і в Середню Азію, та до пустель Китаю. Чим живився цей потяг до міграцій?

Що змусило індоєвропейців так прагнути дифузії — і бути такими ефективним у її реалізації?

Дане порівняльне дослідження римського та ведичного культу та його дії у священних просторах дозволяє виявити принаймні один специфічний фактор, який дуже ймовірно, що вплинув на схильність індоєвропейців до походів та встановлення панування над "іншими."

Стародавні індоєвропейські скотарі сповідували релігію священні обряди якої  проводилися в межах тимчасово відмежованого сакрального простору. Для найвагоміших ритуалів цей простір розширювався за рахунок примикання до його східного кордону більшої священної території, кожен кінець якої маркувався шляхом зведення колони. При звершенні цих обрядів жерці та віряни просувалися з малого простору у великий простір, і рухались в ньому до його східного кордону, до області богів, і до колони – a Сolumna mundi – яка там стояла. Ця  світова колона (Сolumna mundi) робила периферійну межу великого простору насправді зовсім не кордоном, а каналом для подальшого розширення. Таким чином, шлях у великий простір – це метафізична подорож – метафора нескінченної подорожі та безмежного здобуття простору. Здійснюючи цю ритуальну подорож, індоєвропейський жертводавець отримує обіцянку землі та матеріальних благ, які вона має принести скотареві; більше того, жертводавець за допомогою

columna mundi - полюсу благословення - отримує доступ до самих богів і до їхнього світу —  царства божественного простору. Ця квестова подорож, як і всі подорожі, таїть у собі небезпеку. Шлях прокладається під проводом богів-воїнів, яких закликають здолати всі протидіючі сили, усунути перешкоди, які лежать на шляху мандруючих жерців і служителів, щоб ввести їх до просторів благословення. Світова колона, яка відкриває шлях до цих благословінь знаходиться у володінні бога(ів)-воїна(ів).

Богослов'я переможної подорожі сакральним космосом, веденої непоборними богами-воїнами, перетворюється в божественний імператив просуватися через земні простори.

 Це нагадує біблійну настанову «плодіться і розмножуйтеся» зведену у n-ний ступінь. 

Не дивно, що під впливом сповідування такої теології та відповідної їй ідеології, ранні індоєвропейські народи так наполегливо здобували і домоглися завоювання просторів Європи та значної частини Азії

Міграція племен, генетично пов’язаних із Ямною культурою, згідно з Ентоні (2007), (2017);  Narasimhan (2019);  Nordqvist & Heyd (2020): 3000 р. до н.е. міграція на схід Афанасьєвської культури - 2900 р. до н.е.: міграції на північний захід культури шнурового посуду, яка перетворилася на культуру дзвоноподібних келихів. 2700 р. до н.е.: друга міграція на схід перетворила культуру шнурового посуду,  на культури Фатьяново-Баланово; (2800 р. до н. е.) -> Абашево; (2200 р. до н. е.) -> Синташта; (2100-1900 рр. до н. е.) -> Андроново; (1900-1700 рр. до н. е.).