РЕФЕРАТИВНИЙ ПЕРЕКЛАД
Krzysztof T. Witczak, Idaliana
Kaczor
Uniwersytet Łódzki
Linguistic evidence for the
Indo-European pantheon
У своїй праці Les Indo-européens (Париж, 1981) Жан Одрі виділяє чотири основні типи індоєвропейських божественних імен (теонімів):
а) власні назви явищ (наприклад, вогонь, світанок), небесних
тіл (сонце, місяць) та абстрактні назви суспільних фактів (договір, клятва);
б) власні назви (похідні одиниці, комплекси та складні форми
з присвійним значенням), що позначають „володаря” певного явища, істоти чи
соціального факту, наприклад лат. Silvanus — „володар лісу”, прус. Vejopatis —
„володар вітру”;
в) особові імена немотивовані (наприклад ведійське Indra-)
та мотивовані, що позначають діяча (наприклад авестійське Vor3prayna-);
г) складні назви, які виражають родинні стосунки (наприклад
„дочка Сонця”).
Три останні групи (б, в і г) явно стосуються персональних
істот, перша — лише імпліцитно, хоча її первісна природа не була забута. Поети
використовують цю амбівалентність: ведійські Mitrāh („Договір”) і Agnih
(„Вогонь”) є настільки ж персональними, як і Indrah. Верховний бог
індоєвропейського пантеону — Dyéws („Небо”) — первісно пов’язаний із титулом
(прізвиськом) pātér („батько”). Його божественні дочки (наприклад Āwsōs —
„Світанок”) часто називаються Diwôs dhugātér („дочка Бога-Неба”), порівн.
ведійське Divah duhitā, грецьке Διός θυγάτηρ. Ці паралелі очевидно свідчать, що
як персоніфікований пантеон, так і взаємини між божествами мають
індоєвропейську глибину.
Сучасні лінгвістичні дослідження поєднують методи
аналітичного структуралізму з генетичним еволюціонізмом. Головним критерієм
індоєвропейського характеру божеств є не лише подібність їхніх функцій (як
показав Жорж Дюмезіль у своїй неокомпаративістській концепції), але й
співставні імена, що збереглися незалежно в різних міфологіях. Від часів
Альберта Куна (1850) було встановлено тотожність ведійського бога Dyaus pita,
грецького Ζευς πατήρ та латинського Iuppiter. Це свідчить про те, що саме цей
бог очолював індоєвропейський пантеон. Для менш значних божеств мовних доказів,
природно, менше.
Професор Ігнацій Ришард Данка, керівник проекту
«Індоєвропейський лексикон», запропонував авторам знайти мовні підтвердження
існування індоєвропейського пантеону та реконструювати первісні імена його
богів. Ці дані стануть частиною нового порівняльно-етимологічного словника
праіндоєвропейської мови.
У статті подано алфавітний список численних індоєвропейських
елементів, реконструйованих на основі даних із релігій різних індоєвропейських
народів. Список укладено за двома критеріями: етимологічна подібність і
схожість функцій, які виконували божества в окремих традиціях. Автори включили
як добре засвідчені імена (наприклад, №10: Dyéws / Dyéws pətir — «Небесний бог,
Батько»), так і менш відомі чи рідко обговорювані в компаративних студіях (№6:
Bhād-s — «богиня щастя» // Bhadéws — «бог щастя»), а також імена з неясною
етимологією (№25: Marùt-s — «бог бурі чи війни»).
Через обмеження обсягу публікації для Festschrift А. М.
Коморніцької автори утрималися від власних коментарів щодо окремих божеств і не
подали розгорнутої бібліографії. Для позначення вокалізованих ларингалів вони
використали спрощені символи (ë, ä, ö) замість традиційних «ієрогліфічних
знаків».
У розділі «Tentative Evidence for the Indo-European
Pantheon» наведено приклади:
(1) äysos — «бог» / «божество зцілення», зіставлений із
Paelign. aisis, Marruc. aisos, етруським aesar, сканд. богинею лікування Eir,
галльським Esus, грецьким Αἰσκληπιός (Асклепій), лат. Aesculapius, а також
фракійським епітетом Γεβελέϊσις.
(2) Akmon — «бог кам’яного неба», зіставлений із грецьким Ἄκμων
(батько Урана, епітет Кроноса), авестійським Asman- («бог неба»),
старолитовським Akmuo («язичницький бог, пов’язаний із каменем»).
У цьому розділі подано приклади реконструйованих
індоєвропейських божеств:
(3) Algis — «божество зерна». Відоме як хетське Halkis («бог
хліба»), у старогерманській традиції Aids (дві божества, згадані Тацитом як
аналоги Кастора й Поллукса), а також у старолитовській традиції Algis (описаний
Ласіцієм як «ангел верховних богів»).
(4) Aryomón — ведійський Aryamān («менший бог із групи
Адитьїв», покровитель гостинності та шлюбу). Можливі паралелі —
староірландський Eremón («батько ірландського народу») та
континентально-кельтський Aryomanus.
(5) Äwsös / Äwsrā — «богиня зорі». Ведійська Uṣas, грецька Ἠώς
(Еос), латинська Aurora, литовська Aušrà, старонімецька Ostara, староанглійська
Ēastre. Можливі паралелі — прусська Ausca та латиський Auseklis.
(6) Bhād-s / Bhadéws — «богиня щастя» / «бог щастя».
Згадується у мікенських текстах (pa-de), у Віфінії (Bas, Batan), у
старопольській традиції (Boda), а також в індоарійських формах (Bhadrā,
Bhadrakālī). Є паралелі з сабінським Dius Fidius та фригійським Mazens,
лідійським Mēdeus.
(7) Bhāgos — «розподілювач», бог. У ведійській традиції
Bhaga — бог із групи Адитьїв, епітет інших богів, особливо Савітара (сонячного
божества).
Авестійське baya- m. «бог; володар», староперське baga- «те
саме», согдійське та середньоперське bay «бог» тощо.
Староцерковнослов’янське bogъ «θεός», рос. бог, пол. bóg
«бог» тощо.
Бібліографія: J. B. Rudnyćkyj, Slavic Terms for ‘god’, у:
Antiquitates Indogermanicae… (Innsbruck 1974), с. 111–112.
(8)
Bhalntös m. «оргіастичний бог» («божество танцю»).
Ведійське Bharata- m. — ім’я Агні як танцюриста.
Фракійське Βάλιν, -νδος m. — бог, ототожнюваний із Діонісом.
? Грецьке Εὐρυ-Βάλινδος — епітет Діоніса.
(9)
deywös m. «бог» / Deywós m. «бог світлого неба» // deywt /
deywû f. «богиня» (первісно «божество першої функції»).
Ведійське devāh m. «бог»; палійське deva- «бог, демон, бог
дощу»; пракритське deva- «бог, хмара, небо»; непальське dev «бог»; асамське deu
«злий дух»; гінді dew «бог, демон»; гуджараті dev «бог, ідол»; маратхі dev
«бог, демон» тощо.
Ашкунське dëi «бог»; вайгальське dë «бог, клятва»; ховарське
dëu «демон, велетень».
Авестійське daēva- «демон, інший бог»; новоперське dëv
«демон, також бог».
Лат. deus m.; староірландське dia «бог»; валлійське duw;
старокорнське duy; бретонське doue; старонорвезьке tívar «боги»; старопрусське
deiws; лит. dievas; латис. dievs.
Староруське divъ, пол. dziw «демонічна істота».
Старонорвезьке Týr «бог війни»; староанглійське Tig;
староверхньонімецьке Zio, Ziu.
Ведійське devī- f. «богиня»; палійське devī-; пракритське
devi- «богиня, цариця»; пенджабське dei; кумайонське de; старомарварійське dei.
Авестійське daevi- f. «жіночий демон»; лит. dieve f.
3a. Лат. dea f. «богиня»; етруське δέα «богиня».
Бібліографія: I. R. Danka, K. T. Witczak (1991), див. № (1);
С. Watkins, God, у: Antiquitates Indogermanicae… (Innsbruck 1974), с. 101–110.
(10)
Dyéws / Dyéws pütér m. «Небесний бог (Батько)».
Ведійське Dyáuh, дат. одн. Divé, знах. одн. Dyām.
Грецьке Ζεύς, мікенське di-wo = аттичне Διός (род. одн.),
di-we = аттичне Διί (дав. одн.).
Лат. Iovis (род. одн.), Iovi (дав. одн.).
Осканське diúvei (дав. одн.).
Мессапське Zis; віфінське Tiyes; лідійське Lefs, Levs;
хетське Si-u-uš.
Ведійське Dyáuh pitā (кличний одн. Dyàus pitah) | грецьке
Ζεύς πατήρ (кличний одн. Ζεῦ πάτερ) | лат. Iūpiter, Iuppiter (кличний одн.),
також Diēspater | умбрійське Iuvepatre (давальний одн.), Iuppater (кличний
одн.) | епіротське Διεπάτυρος — «частковий бог».
Грецьке (мікенське) di-wi-ja, di-u-jir, памфілійське Δψια |
лат. (dea) Dïa.
Грецьке (гомерівське) Διώνη f. — «жіночий відповідник Зевса»
| ? лат. Diana f. — «богиня диких тварин».
Бібліографія: C. Watkins (1974), див. № (9).
(11)
Dhawnos (о-основа) m. / ? Dhawnā f.
Лат. Faunus m. — «бог пастухів, шанований як римський Пан»,
також «міфічний цар Лацію, батько Латина».
Іллірійське Daunus — «герой, цар Апулії, предок Турна —
супротивника Енея».
Лат. Fauna f. — «жіночий відповідник Фавна».
(12)
dhés- / dhësôs (m./f.) «божество» // Dhësiyâ / Dhësônâ f.
«певна богиня» (первісно «божество другої функції»).
Вірм. dik (мн.) «боги» | старонорвезьке dis f. «жіноче
божество».
1a. Грецьке (мікенське) te-o-; гомерівське, аттичне θεός
m./f. «бог/богиня»; у складних словах θεσ- | новофригійське δεως (знах. мн.) |
староірландське Dagda m. «батько всіх богів» (від кельт. Dago-dasos — «добрий
бог»).
Грецьке (мікенське) ma-te-re te-i-ja (дав. одн.) = Ματρεῖ
Θεϊαν, класичне Θεία f. | мессапське dehia f. «богиня» (пор. dehiabas logetibas
— «богиням»).
Санскр. Dhisanā- f. «богиня з неясними функціями», Dhisana-
m. «злий дух»; пракритське Dhisana- m. «Бріхаспаті» | каті disāri «богиня»;
прасун dtsni «дружина Гіша»; ашкун däsäni «людожерка».
Бібліографія: I. R. Danka, K. T.
(13)
Dhrsön m. «демон зцілення».
Македонське Δάρρων m. (он-основа) «демон зцілення» |
етруське Tarsu (ow-основа).
(14)
Dhùsiyâ f. «міфічна істота» / ? Dhüsalos m.
Грецьке Θυΐα f. «міфічна істота» | лат. Furia f. «богиня
шаленства й помсти» (зазвичай у множині Furiae).
Пеонське Δύαλος m. «бог, ототожнюваний із Діонісом».
(15)
Ëlëwdheros m. / ? Ëléwdherâ f.
Грецьке Ἐλεύθερος — епітет Діоніса | лат. Liber (pater) m. —
«римський бог родючості й особливо вина, пізніше ототожнений із Бахусом» | ?
старонорвезьке Lódurr m. — «бог із неясними функціями».
Грецьке Ἐλευθέρα — епітет Артеміди | лат. Libera f. —
«жіночий партнер Лібера (як співучасниця Церери на Авентині)» | венеційське
Louzera f. — «богиня родючості».
(16)
Ënüyà (о-основа) f. «богиня повільної смерті» / ? Ënüyaliyos
m.
Грецьке Ἐνυώ — «богиня війни, одна з трьох Грай, уособлення
старості, сивоволоса від народження, з одним оком і одним зубом» |
старопольське Nyja — «ідол» (за Я. Длугошем ототожнювалася з римським Плутоном,
царем підземного світу).
Грецьке (мікенське) e-nu-wa-ri-jo, гомерівське Ἐνυάλιος —
«бог війни», пізніше епітет Ареса.
Бібліографія: K. T. Witczak, Зі студій над релігією
праслов’ян, ч. 2. Прапольська Ния і грецька Енйо, «Slavia Occidentalis» (у
друці).
(17)
Gwow-windos m. / -ā f. «бог/богиня корів», буквально «той,
хто отримує корів» (тобто «дарувач багатства у вигляді худоби»).
Ведійське govinduḥ — епітет бога Соми (але санскр. govindaḥ
— епітет Крішни — сумнівний).
Староірландське Boand f. — «богиня річки, дружина водяного
бога Нехтана (див. №26)».
Бібліографія: E. Campanile, Old Irish “Boand”, «Journal of
Indo-European Studies» 1985, 13, с. 477–479.
(18)
Ghwërntiyâ f. / Ghwërntiyos m. «божество тварин».
Грецьке (мікенське) qe-ra-si-ja f. = Θηρασία | фракійське
Ζηρινθία f. — «богиня тварин, ототожнювана з Артемідою, Гекатою та Афродітою».
Грецьке (мікенське) qe-ra-si-jo m. = Θηράσιος | фракійське
Zerynthius m. — «бог, ототожнюваний з Аполлоном».
(19)
Kóbeyros
Ведійське Kuberaḥ (патронім Kāberakāḥ) m. — «бог скарбів і
багатства» | самофракійські Κάβειροι (мн.), рідко в одн., «хтонічні божества,
часто змішувані з діоскурами».
(20)
Kolïs f. — «богиня смерті».
Санскр. Kālī f. — «богиня Дурґа»; пракрит Kāli, Kāliyā f. —
«Дурґа, дружина Шиви»; непальське Kāli; асамське Kāli; бенгальське Kali;
орійське Kali; гінді Kali; маратхі Kali; гуджараті Kali.
Старонорвезьке Hel f. — «богиня смерті» (від германського
haliz f.).
(21)
Krsnos m. — «Чорний бог».
Ведійське Kṛṣṇaḥ — «Крішна, герой або напівбог», пізніше
ім’я втілення Вішну; пракрит Kanha-, Kinha- — «Крішна»; синдхі Kāno;
пенджабське Kanh; бенгальське Kāna; орійське Kānha; майтхілі Kānha; бходжпурі
Kānhā; гінді Kānh; маратхі Kānhū.
Грецьке Κρόνος — «головний бог другого покоління;
наймолодший син Неба (Урана) і Землі (Геї), ватажок титанів».
Старополабське Zcerneboch — «особливий бог» (від
слов’янського Čьrnъ bogъ).
(22)
Lewketyos / Lewkopotis m. // Lewketyā / Lewkodhesyā f. —
«божество світла».
Осканське Lucetius — епітет Юпітера.
Галльське Leucetius, Loucetius m. — епітет галльського
Марса.
Старолитовське Lauk-patis — «господар поля».
Осканське Lucetia f. — епітет Юнони.
Грецьке Λευκοθέα f. — «дрібне морське божество».
(23)
Lugus / Lugōn m. — «бог із неясними функціями».
Галльське Lugus m. — «головний бог», мн. Lugoves;
староірландське Lugh — «бог усіх мистецтв і ремесел»; валлійське Lleu (Llaw) —
«сонячний бог».
Старонорвезьке Loki m. — «бог із неясними функціями».
(24)
MānHus m. — «герой, прабатько народу».
Ведійське Manuḥ m. — «Людина, батько людей»; старогерманське
Mannus m. — «пращур германців» (згаданий Тацитом); ? староірландське Eremón m.
— «батько ірландського народу»; континентально-кельтське Aryo-manus — буквально
«пращур аріїв»; ?? фригійське Μάνης m. — «пращур фригійців».
(25)
Marūt-s m. — «бог війни», первісно «бог бурі».
Ведійське Marut- m., зазвичай мн. Marutah — «боги бурі»;
палійське maru мн. — «духи повітря»; каситське Maruttas m. — «бог війни»; лат.
Mars (род. одн. Martis) — «бог війни»; осканське Mamers (род. одн. Mamertis) —
«те саме».
(26) Водяний бог — Népôts Apóm / Neptos / Neptönos
Ведична традиція: Apóm Näpät — «володар вод».
Авеста: Apam Napä — божество.
Тохарська: nakte — «бог», näktenna — «богиня».
Кельтська (ірландська): Nechtan — бог джерела, чоловік
богині ріки Боанд.
Латинська: Neptunus — бог вод.
Етруська: Ne&unś — аналогічне божество.
(27) Бог-близнюк — Nósntiyos
Ведична: Nāsatyā(u) — ім’я Ашвінів (близнюки-боги), також
Nāsatiyah — дрібне божество.
Мітаннійська: Na-sa-at-ti-ya-an-na — форма у двоїні.
Авеста: Nārhalpiya- — ім’я одного з демонів (daeva).
(28) Демон вод — Öüeyänös
Ведична: āsayānäh — епітет Вритри, «оточуючий води».
Грецька: Ωκεανός (Oceanus) — бог ріки, що оточує світ; син
Урана й Геї, чоловік Тефіди, батько океанід та річкових богів.
(29) Всебатько — Ol-pâtér
Староірландська: Ollathair — «Всебатько», епітет бога Дагди.
Старонорвезька: Alfądr / Alfadir — «Всебатько», епітет
Одіна.
(30) Богиня Землі — Opts
Хетська: DApis — демон ями.
Мікенська грецька: o-pi — особлива богиня (можливо «зміїна
богиня»).
Класична грецька: Ωπις — епітет Артеміди.
Латинська: Ops / Opis — богиня родючості й достатку.
Скіфська: Άπί — богиня землі, ототожнена Геродотом із Геєю.
(31) Богиня народження — Parikä
Авеста: parikä — жіночий демон, що спокушає праведних.
Середньо- та новоперська: parik / pari — «пері» (фея).
Латинська: Parca — римська богиня народження.
Староірландська: Arech — героїня.
(32) Päwäsön (m.) — «бог пастухів»
Ведична традиція: Pūṣan — пасторальний бог, «захисник і
множитель стад, провідник і охоронець шляхів та подорожей, той, хто оглядає всі
дороги».
Грецька (Аркадія): Πάν / Пан — аркадський бог пастухів,
напівкозячої подоби.
Старолитовська: Puszcaitis — особливий бог.
(33) Perkwünos (m.) — «бог дуба», пізніше «бог грому»
(також жіноча форма Perkwünî f.)
Чоловічі відповідники:
Старонорвезька: Fjǫrgynn — дрібний бог, батько Фрігг.
Литовська: Perkūnas — бог грому.
Латиська: Perkons.
Ятвязька: Pjarkus.
Старопрусська: Percunis.
Фракійська: Περκοΰς.
Хетська: DPerunas.
Давньоруська: Perun — бог грому.
Албанська: perëndi — «бог або демон».
Ведична: Parjanya — бог бурі.
Жіночі відповідники:
Старонорвезька: Fjǫrgyn — богиня, дружина Одіна та мати
Тора.
(34) Prëwyâ (f.) / Prëwyos (m.) — «богиня/бог кохання, краси
та плодючості»
Жіночі відповідники:
Грецька (мікенська): pe-re-wa2; памфілійська: Πρειια —
богиня, ототожнена з Афродітою.
Старонорвезька: Freyja — богиня любові, краси й плодючості.
Чоловічі відповідники:
Старонорвезька: Freyr — чоловічий партнер Фрейї.
Полабська: Proue — особливий бог (від праслов’янського
Provь).
(35) Rudlós (m.) — «бог дикої природи»
Ведична: Rudra — бог дикої природи.
Давньоруська (Новгород): RъgIъ — особливий бог (від праслов’янського
Rъdlъ).
Bibl.: К.
T. Witczak, Ze studiów nad religią Praslowian, cz. 1, Nowogrodzki
Regi a
wedyjski Rudra [Studies in Proto-Slavic religion, Part 1, Old Russian
Rbglb and
Vedic Rudräh], „Onomastica” 1993, 38, pp. 95-105; reprinted
in Russian
in „Étimologija 1991-1993”, Moskva 1994, pp. 23-31.
(36) Säweliyos / Säwiliyä — божество Сонця
Чоловічий аспект: Ведичний Sûryah, каситський Śuriyas,
осетинський Hur, грецький Hēlios, латинський Sol.
Жіночий аспект: Ведична Sûryā, давньонорвезька Sól,
литовська Säulė, латиська Saulė.
→ Загальна індоєвропейська традиція сонячного божества, у
чоловічій та жіночій формі.
(37) Simos / Simona — бог(иня) сівби
Східнослов’янська та балтійська традиція: давньоруський
Semb, литовський Seme-pates.
Італійська та кельтська традиція: латинські Semones
(божества сівби), сабінський Simo Sancus Dius Fidius, староірландський Semon.
Гальська традиція: Σημόνη — героїня у Плутарха.
→ Пов’язаний із землеробством, сівбою, але також має
героїчні та напівбожественні риси.
(38) Silwänos — бог лісу
Фракійсько-грецька традиція: Σίληνος / Σίλανος — дух дикої
природи.
Римська традиція: Silvanus — бог лісів, uncultivated land.
Етруська традиція: Selvans.
→ Уособлення дикої природи, лісів, пагорбів.
(39) TrHnis / TrHnos / TrHnts — бог грому
Анатолійська та кельтська традиція: хетський Tarhunnas,
гальський Taranis, валлійський Taran.
Германська традиція: Thor, Donar (від прагерм. þunraz).
Етрусько-лувійська традиція: Tarxu, Tarchon.
→ Класичний індоєвропейський бог грози й блискавки.
(40) Tr(e)itön / Tritos — бог моря
Грецька традиція: Triton — син Посейдона.
Етруська традиція: Tretu.
Кельтська традиція: староірландський Triath (цар вепрів),
валлійський Trwyth.
→ Морське божество, але також пов’язане з образами царя
тварин (вепрів).
(41) WeHątos — бог вітру
Ведичний Vāta, авестійський Vāta, бактрійський Οαδο.
→ Класичний індоіранський образ божества вітру.
(42) Wélkânos — бог вогню та ковальства
Етеокритський Velchanos, латинський Vulcanus, етруський
Velxam.
Осетинський Kurdalägon — божественний коваль у нартівських
міфах.
→ Вогонь і ремесло коваля.
(43) WelHos / WelHä — бог/богиня мертвих
Ведичний Valah (демон), латиський Vels, литовські Vėlės.
Давньоруська Vela, слов’янський Veles (також бог худоби,
демонічні риси).
→ Пов’язаний зі світом мертвих, духами, іноді з худобою.
(44) Wénos — божество любові
Ведичний Vānas-pati (епітет Соми, можливо «володар любові»).
Латинська Venus — богиня любові й краси.
→ Любов і привабливість.
(45) Westâ / Westiyä — богиня домашнього вогнища
Латинська Vesta, грецька Hestia.
→ Охоронниця дому й вогнища.
(46) Wëyùs / Wëyu-potis — бог вітру
Ведичний Vāyu, авестійський Vāyu, осетинський väyug/väyig.
Латинський Veiovis, український Вій (фольклорний демон).
Старопрусський Vejopatis.
→ Вітрове божество, іноді з демонічними рисами.
(47) WńHkt-s / WnHktyä — бог/богиня царської влади
Грецький Anax («цар-бог»), мікенський wanax.
Фрігійський «небесний цар».
Жіночий аспект: wanassa — «цариця», епітет Артеміди.
→ Символ царської влади й небесного панування.
(48) WórwąHos — бог небес
Ведичний Varuna, міттанійський Iruwanas, грецький Ouranos.
→ Небесний бог, володар першого покоління богів.
(49) Yagsós — надприродна істота
Ведичний Yakṣa, палійський yakkha, пракритський jakkha.
У різних мовах Південної Азії — демони, духи.
Кафірські та скіфські паралелі (Yus, Yakśa).
Грецький Iakchos — дрібне божество, пов’язане з Діонісом.
→ Духи, демони, напівбожества.
(50) Yëros / Yërà — бог/богиня
Полабський Jarowit (бог).
Грецька Hera — дружина Зевса.
→ Божественний образ, жіночий аспект — цариця богів.
(51) YmHós / YipHyôs — бог-близнюк, бог смерті
Ведичний Yama — володар мертвих, цар підземного світу.
Авестійський Yima, перський Jam.
Старонорвезький Ymir — велетень.
Латиський Jumis — міфічна істота.
→ Близнюковий архетип, часто пов’язаний зі смертю, підземним
світом або космічними велетнями.
Коментарі
Дописати коментар