Індоєвропейські етюди

А.Б. Поцелуйко «Напій і Змій»: Порівняльне дослідження сакрального напою і архетипу змія в скандинавських та ведичних міфологіях У праці Thad Horrell ''The Drink and the Serpent: A Comparative Investigation of Two Connected Motifs in Scandinavian and Vedic Mythologies'' ( (99+) The Drink and the Serpent: A Comparative Investigation of Two Connected Motifs in Scandinavian and Vedic Mythologies (academia.edu) ) досліджується міфологічний дискурс, що містить два ключові мотиви — сакральний напій (мед у скандинавській традиції; сомa у ведичній) та мотив боротьби зі змієм. Основна теза: ці мотиви виникли не як культурна випадковість, а як частина спільного індоєвропейського міфологічного репертуару. Сакральний напій як трансформаційний символ (Mead / Soma) У ведичній традиції Soma є одночасно рослиною, напоєм і божеством. Він символізує безсмертя, мудрість та зв'язок із божеством. Індра п’є його в безмежній кількості, щоб перемогти Змія Врітру та звільнити водойми, — це ...

Héraclès, ses fils et sa fille з книги: GEORGES DUMÉZIL LA COURTISANE ET LES SEIGNEURS COLORÉS ET AUTRES ESSAIS Vingt-cinq esquisses de mythologie (26-50)  Éditions Gallimard, 1983. Геракл, його сини та дочка Сьогодні ми уже не ставимось зверхньо, як вчені античності, до «неймовірних» відомостей, про численні народи Індії які збирали офіцери та емісари Александра Великого й його селевкідських наступників. Самі індійці здавна поєднували уявне з реальним, а те, що ми звикли називати історією, у них цілком мирно співіснувало з міфом на обширних культурних теренах. Починаючи з середини минулого століття, чимало з тих «племен», які Пліній, Еліан, Солін, а також джерела, що походять від Ктесія, описували через призму чудернацьких або потворних рис, цілком переконливо пояснюються як антропоморфізація міфологічних постатей — духів або демонів, відомих із Вед чи епічних поем. І досі можна знаходити нові свідчення. Про плем’я «Астомів» — Безустих, яке розташоване «поблизу витоку Гангу», розп...

Jean HAUDRY La symbolique du svastika  Hyperborée, 2 (N.S.), Printemps-été 2012, 91-96 СИМВОЛІКА СВАСТИКИ  Інтерпретація символів здійснюється різними шляхами. Існують універсалістські підходи — такі, як психоаналітичне тлумачення К. Г. Юнга або такі, що спираються на припущення про існування універсальної традиції. У цьому сенсі, за П’єром Ґрісоном, «глибока древність свастики має розглядатися у зв’язку з первинними традиційними значеннями». Натомість підхід, прийнятий у даному дослідженні, є специфічним: він полягає в інтерпретації символу в межах конкретної культури, традиція якої або добре вивчена, або, як у цьому випадку, реконструйована — йдеться про культуру індоєвропейців. 1. Свастика Загальновідомо, що перше засвідчене зображення свастики (так званого «гакового хреста», названого так через форму чотирьох його променів, що нагадують велику літеру ґамма грецького алфавіту) датується періодом пізнього палеоліту. Свастика представлена, зокрема, на стоянці в Мізині (Україн...

УДК 94(477):001.894+1 ЕТНОПСИХОЛОГІЧНО-ІСТОРІОСОФСЬКА КАТЕГОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО РОДУ (РАСИ) ЮРІЯ ЛИПИ Вознюк Оксана, кандидатка педагогічних наук, професорка кафедри воєнної історії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Поцелуйко Андрій, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Національного університету «Львівська політехніка» Переглянути статтю (google.com) Анотація Аналізується загрозливий вплив псевдонаукових теорій етногенезу українців на формування суспільної свідомості. Наголошується, що відсутність належної реакції академічної науки сприяє поширенню наративів, які дискредитують науковий підхід до вивчення минулого та формують викривлене бачення історії. У контексті цього явища розглядається історіософська концепція Юрія Липи, в якій поняття «українська раса» постає як духовна, історико-культурна спільнота з глибокими коренями у цивілізаціях, що існували на території України. Липа ототожнює расу з родом, акцентуючи на спадкоємності мо...

GEORGES DUMÉZIL LA COURTISANE ET LES SEIGNEURS COLORÉS ET AUTRES ESSAIS Vingt-cinq esquisses de mythologie (26-50)  Éditions Gallimard, 1983. Un pilier galicien Жорж Дюмезіль Галицький стовп Ми повинні визнати очевидне: ні для давніх руських суспільств, ні для західних слов’ян, ні для  слов’ян південних письмові джерела не дозволяють нам реконструювати цілісну теологічну систему. Визначні філологи намагалися це зробити. Декотрі, зокрема, докладали зусиль для відтворення — тут чи там — теології трьох функцій індоєвропейського типу, яку можна вважати ймовірною a priori й на яку, здається, натякають імена божеств на кшталт Триглава («бог із трьома головами»). Однак ці спроби не дали переконливих результатів. Надто часто забувають про головну умову, яка обмежує дослідження трифункціонального характеру: елементи, між якими намагаються розподілити функції, мають бути згруповані вже в самих документах — або пов’язані спільною ознакою (назвою тощо), або, принаймні, тісно прив’язані до...

Режис Бойє СВІТ ІНДОЄВРОПЕЙЦІВ ПЕРЕКЛАД З ІТАЛІЙСЬКОЇ А.В.Х. (Спеціально для блогу) з книги L’UOMO INDOEUROPEO E IL SACRO R. Boyer, E. Campanile, M. Delahoutre, M. Gimbutas, G. Gnoli, J. Ries, J. Varenne Jaca Book-Massimo Traduzione Mariagiulia Telaro Cura della traduzione Dario Cosi e Luigi Saibene © 1990  Це дослідження ґрунтується на припущенні про правильність індоєвропейської теорії. Інтуїтивно передбачена два століття тому В. Джонсом і поступово розроблена рядом дослідників в минулому столітті, індоєвропейська теорія набула свого академічного авторитету в наш час головним чином завдяки блискучим роботам Е. Бенвеніста і, особливо, Ж. Дюмезіля. Хоча по багатьох пунктах дискусія залишається відкритою, і дебати ще далекі від завершення, неможливо ігнорувати її лінгвістичний аспект. Ряд етносівна просторах від Європи до далеких регіонів Азії хоча дуже несхожі в багатьох аспектах, однак використовують спільний словниковий запас, мають граматики, схожі за принципами побудови, і підк...